Все

Радіаційні аномалії у контексті позаземних або аномальних фізичних проявів — це відхилення у рівнях, спектрах або типах іонізуючого чи неіонізуючого випромінювання, які не узгоджуються із природними джерелами радіації, техногенними процесами або відомою фізичною поведінкою матеріальних об’єктів. Аномалія фіксується тоді, коли спостережувані характеристики випромінювання неможливо пояснити стандартними моделями, фоновими процесами або відомими технологіями.

Біогеохімічні аномалії — це локальні або регіональні відхилення хімічного та ізотопного складу ґрунтів, води, донних відкладів або біоти, які не мають достатнього пояснення через відомі геологічні, біологічні чи антропогенні процеси.

Гравітаційні аномалії у контексті позаземних проявів — це реєстровані або задокументовані випадки локального порушення гравітаційних властивостей простору, що не узгоджуються з відомими моделями класичної або релятивістської фізики. Такі аномалії інтерпретуються як потенційні ознаки роботи невідомих технологій, зокрема тих, що можуть змінювати метрику простору-часу або локально модулювати гравітаційні градієнти.

Стратиграфічні та контекстні аномалії — це група ознак у палеобіологічному матеріалі, коли знайдені структури, мікрофосилії або макроскопічні залишки демонструють невідповідність очікуваним геологічним, часовим або екологічним умовам. Такі об’єкти вирізняються тим, що не вписуються у відому стратиграфічну послідовність Землі, порушують типові закономірності біосфери відповідних епох або існують у середовищах, де земні біологічні форми не здатні виникати чи зберігатися. Подібні аномалії розглядаються як потенційні індикатори неземного походження, альтернативної еволюційної історії або втручання позаприродних факторів.

Два кратери (Карпентер і Анаксимандр) на Місяці, зафіксовані за допомогою 16-дюймового телескопа Meade Lighbridge.

Ця телевізійна програма MIT Science Reporter 1965 року розповідає про комп’ютер керування Apollo та навігаційне обладнання, яке містить менше 60 фунтів мікросхем і ядер пам’яті. Вчені та інженери Елдон Холл, Рамон Алонзо та Альберт Хопкінс (з Інструментальної лабораторії Массачусетського технологічного інституту) і Джек Паундстоун (Космічний відділ Raytheon у Уолтемі, Массачусетс) пояснюють і демонструють ключові особливості інструментів, а також детально описують проблеми проекту, такі як керування траєкторією космічного корабля. , роботу бортового телескопа, а також будову комп’ютера та його пам’ять.

Читати далі »Деякі змінні зірки

Коротко про сучасні теорії паралельних всесвітів – про мультивсесвіт.

Олексій Голубов розглядає хімічний склад зір, зокрема поширеність елементів на Сонці та інших зірках, а також металічність зір. Обговорюється походження елементів та різниця між популяціями зір у галактиках. Відео надає детальне розуміння того, як хімічний склад зір впливає на їх еволюцію та властивості.

Ця візуалізація показує незвичайні рухи Землі та Сонця, якщо дивитися з південного полюса Місяця. Анімація стискає три місяці (трохи більше трьох місячних днів) у дві хвилини. Віртуальна камера знаходиться на краю кратера Шеклтон, частково видно внизу праворуч, і спрямована на Землю. Гора на горизонті, приблизно за 85 миль, неофіційно відома як Монс Малаперт.

Наукова фантастика вже давно обмірковує ідею про те, що інопланетне життя, не засноване на вуглецевій хімії, наприклад кремній, може існувати в далеких і дивних світах, або може бути створене передовою біологічною інженерією. Яким би було таке життя?

Геноми з нелінійною еволюцією — це гіпотетичний клас генетичних систем, у яких простежуються патерни розвитку, несумісні з відомими механізмами земної еволюції. На відміну від дарвінівських процесів поступового накопичення мутацій, такі геноми демонструють стрибкоподібні, пакетні або дискретні зміни, що створюють враження зовнішнього керування, програмування або динаміки, притаманної штучним системам.

Муха (лат. Musca) — це невелике сузір’я, яке розташоване на південному небі. Воно є частиною південних сузір’їв, і хоча не є дуже яскравим чи великим, воно має свою цікаву історію та значення в астрономії.

Багато з нас мріють одного разу мати свій космічний корабель, подорожувати в космос та інші світи, коли захочуть. Які технології має надати майбутнє, щоб ця мрія стала реальністю?

Оріон (Orion, Ori) — це одне з найбільш відомих та легко впізнаваних сузір’їв на небі, яке розташоване на небесному екваторі. Оріон є важливим об’єктом як для аматорських астрономів, так і для професіоналів завдяки своїм яскравим зіркам і численним цікавим астрономічним об’єктам.

Море Південне (лат. Mare Australe) – місячне море на краю видимого диска Місяця. Селенографічні координати об’єкта – 38.9° пд. ш. 93.0° сх. д. діаметр становить 603 км. У Море Південному лежать такі великі кратери як Лемб, Дженнер і Гам.

Читати далі »Екзопланети з масою від 20 до 50 мас Землі

Мікроскоп (лат. Microscopium) — це невелике сузір’я на південному небі, яке було введене в астрономію в XVII столітті. Як і багато інших сузір’їв на південному небі, воно стало частиною сучасної астрономічної картографії в епоху великих географічних відкриттів, коли астрономи почали систематизувати та класифікувати небесні об’єкти, які стали видимими для спостережень на південній півкулі.

03^h32^m55,845^s; −09°27′29,73″

Епсілон Ерідана ( ε Ерідана ), офіційна назва Ран  – зірка  головної послідовності спектрального класу К2  в південному сузір’ї  Ерідан, схилення 9,46 ° на південь від небесного екватора, що дозволяє цій зірці бути видимою з більшої частини поверхні Землі. 

Читати далі »Космопанк | Ракетний поїзд

C3.6.1. Первинні компоненти

Найменші одиниці аномальних технологічних артефактів, що не формують завершену систему, але демонструють неземні властивості.

Борн — це невеликий ударний кратер на видимій стороні Місяця, розташований поблизу східного краю місячного диска поблизу великого кратера Langrenus. Він названий на честь німецько‑британського фізика і математика Макса Борна.

Кратер Кассіні (Cassini) — великий імпактний кратер на видимому боці Місяця, розташований у Palus Nebularum поблизу східного краю Mare Imbrium. Він відомий своєю лавозаповненою чашею й численними меншими кратерами в межах своєї структури.

Мабуть Ви також часто натикаєтесь в інтернеті на зображення Сонячної системи, де планети та Сонце майже однакові за розмірами, або наприклад пропорції більш-менш збережені, але відстані між об’єктами зовсім не коректні.

Виверження на Сонці можуть бути дуже різними. Деякі відбуваються лише із сонячним спалахом, інші – із додатковим викидом сонячного матеріалу, що називається корональним викидом маси (CME), а деякі – зі складними рухомими структурами, пов’язаними зі змінами силових ліній магнітного поля, які петлею піднімаються в атмосферу Сонця, корону.

Читати далі »Екзопланети з масою від 700 до 1000 мас Землі

(без припущень про те, чи воно природне, техногенне чи інше)

Цей розділ описує геометричні, енергетичні та стабілізаційні параметри джерела випромінювання, які можна визначити з поведінки сигналу. Мета — класифікувати джерела за тим, як вони маніфестуються у просторі та часі.