Все

Невідомі об’єкти у небі (UAP/UFO) — це категорія аномальних явищ, що фіксуються у атмосфері Землі та не можуть бути ідентифіковані як відомі літальні апарати, природні атмосферні явища або технічні артефакти. Термін UAP (Unidentified Aerial Phenomena) став сучасною заміною терміна UFO (Unidentified Flying Object), оскільки підкреслює ширший спектр спостережуваних феноменів — від матеріальних об’єктів до світлових чи енергетичних утворень.

Читати далі »Позаземні прояви | A1.1. Невідомі об’єкти у небі (UAP/UFO)

«Ліана» (14К159) — російська система космічної радіотехнічної та радіолокаційної розвідки, призначена насамперед для виявлення, класифікації та визначення місцеположення джерел радіовипромінювання і надводних об’єктів, а також для передачі розвідувальної інформації військовим споживачам.

Читати далі »«Ліана» — система космічної радіотехнічної та радіолокаційної розвідки

«Обзор-Р» (рос. «Обзор-Р», індекс виробу 191КС) — російська серія супутників радіолокаційного дистанційного зондування Землі, розроблена РКЦ «Прогрес» (колишній ЦСКБ-«Прогрес») для отримання зображень земної поверхні за допомогою бортового радіолокаційного комплексу в X-діапазоні. Система задумувалася як всепогодна космічна платформа спостереження, здатна працювати незалежно від освітленості та хмарності.

Читати далі »«Обзор-Р»  — серія супутників

«Нейтрон» (14Ф01) — позначення, яке у відкритих джерелах пов’язують із новим поколінням російських військових супутників, розроблених НВО машинобудування на основі технологій сімейства «Кондор». Першим апаратом, який незалежні дослідники ідентифікують як «Нейтрон», вважається «Космос-2553», запущений 5 лютого 2022 року з космодрому Плесецьк. Російське Міністерство оборони офіційно не розкривало повного призначення апарата, називаючи його «технологічним космічним апаратом» для випробування бортових систем в умовах радіації та впливу важких заряджених частинок.

Читати далі »«Нейтрон» — російський військовий супутник

«Кондор-ФКА» — російський космічний апарат дистанційного зондування Землі з радіолокатором із синтезованою апертурою (SAR), призначений для цілодобового та всепогодного спостереження земної поверхні й Світового океану. Система складається з двох супутників, запущених у 2023 та 2024 роках, і забезпечує отримання радіолокаційних зображень у декількох режимах із просторовою роздільною здатністю приблизно від 1 до 12 м залежно від режиму зйомки.

Читати далі »«Кондор-ФКА» — супутник

«Аист-2Т» — російський малий космічний апарат дистанційного зондування Землі (ДЗЗ), створений АТ «РКЦ „Прогресс“» у Самарі. Він є розвитком платформи «Аист-2Д» і призначений передусім для стереоскопічної оптичної зйомки земної поверхні, створення цифрових моделей місцевості та оперативного моніторингу надзвичайних ситуацій. Комплекс «Аист-2Т» складається з двох супутників, які працюють як взаємопов’язана пара для отримання стереоскопічної інформації.

Читати далі »«Аист-2Т» — супутник

«Канопус-В» — сімейство російських малих супутників дистанційного зондування Землі (ДЗЗ), призначених передусім для оперативного спостереження земної поверхні, моніторингу природних і техногенних надзвичайних ситуацій, лісових пожеж, повеней, сільськогосподарських і водних ресурсів, льодової обстановки та стану довкілля. Програма розроблялася за участю АТ «Корпорація ВНІІЕМ», а замовниками окремих апаратів виступали Росгідромет та інші російські державні структури. Перший супутник серії був запущений 22 липня 2012 року.

Читати далі »«Канопус-В» — супутник

«Ресурс-П» (рос. «Ресурс-П», де П — «перспективний») — сімейство російських цивільних супутників дистанційного зондування Землі (ДЗЗ), призначених передусім для високодетальної оптичної зйомки земної поверхні. Супутники створені на базі напрацювань попереднього апарата «Ресурс-ДК1» та розроблені Ракетно-космічним центром «Прогрес». Система поєднує панхроматичну, мультиспектральну й гіперспектральну зйомку та використовується для картографування, моніторингу природних ресурсів, сільського й лісового господарства, надзвичайних ситуацій, стану довкілля та інфраструктури.

Читати далі »«Ресурс-П» — російське сімейство супутників дистанційного зондування Землі

«Олімп-К» (рос. «Олимп-К», також Luch/Olymp-K, «Олімп-1», іноді просто «Луч») — російський геостаціонарний космічний апарат спеціального призначення, запущений у вересні 2014 року. Його офіційне призначення не було детально оприлюднене. У відкритих джерелах супутник пов’язують із Федеральною службою безпеки РФ (ФСБ), радіоелектронною розвідкою (SIGINT), захищеним урядовим зв’язком та експериментальними можливостями зближення з іншими супутниками. Окремі джерела також повідомляли про бортовий лазерний канал зв’язку.

Читати далі »«Олімп-К» — російський військовий геостаціонарний супутник

«Луч» — сімейство радянських і російських геостаціонарних супутникових систем ретрансляції, призначених для забезпечення двостороннього зв’язку між наземними пунктами та космічними апаратами, що перебувають поза зоною прямої радіовидимості з наземних станцій. Система використовувалася для обміну командами, телеметрією та іншою інформацією з космічними апаратами на низьких орбітах, зокрема з орбітальними станціями «Мир» і російським сегментом Міжнародної космічної станції. Сучасний етап розвитку представлений багатоцільовою космічною системою ретрансляції (МКСР) «Луч», основу якої становлять геостаціонарні апарати «Луч-5А», «Луч-5Б» і «Луч-5В».

Читати далі »«Луч» — російська система супутникового ретранслювання

«Раздан» (14Ф156) — російський проєкт нового покоління військових супутників оптико-електронної розвідки, розроблюваний Ракетно-космічним центром «Прогрес» як наступник супутників «Персона». Проєкт відомий також за шифром космічної системи 14К046.

Читати далі »«Раздан» — перспективне покоління російських супутників оптичної розвідки

«Аракс» (11Ф664) — радянсько-російська програма важких військових супутників оптико-електронної розвідки, розроблена НВО імені С. А. Лавочкіна на основі платформи «Аркон» (Arkon). Її особливістю було поєднання великого дзеркального телескопа з цифровою оптико-електронною апаратурою та передаванням зображень на Землю. На відміну від плівкових супутників сімейства «Янтар», «Аракс» не потребував фізичного повернення фотоматеріалів.

Читати далі »«Аракс» («Аркон») — російська програма цифрової оптичної розвідки

«Кобальт-М» (Янтарь-4К2М, індекс 11Ф695М) — радянсько-російське за походженням сімейство військових супутників фотографічної розвідки, що стало останнім розвитком плівкової лінійки космічних апаратів «Янтар». Супутники призначалися для детального оптичного фотографування поверхні Землі з подальшим фізичним поверненням відзнятої фотоплівки на Землю у спеціальних спускних капсулах. Серія експлуатувалася Росією у 2004–2015 роках; за відкритими даними, було запущено 10 апаратів «Кобальт-М», останнім з яких став «Космос-2505».

Читати далі »«Кобальт-М» — супутники оптичної розвідки з поверненням фотоматеріалів

«Янтарь-1КФТ» (11Ф660), відомий також під назвами «Силует» і «Комета», — радянське, а згодом російське сімейство спеціалізованих військових супутників фотографічної розвідки та картографування. Апарат був створений на базі технологій супутників «Зеніт» і «Янтар», використовував плівкову фотографію та систему повернення відзнятого матеріалу на Землю. Основними завданнями «Комети» були оглядове фотографування земної поверхні, створення топографічних і спеціальних карт, а також отримання високодетальних зображень для наповнення картографічних матеріалів. Перший апарат запустили 18 лютого 1981 року, а останній — «Космос-2415» — 2 вересня 2005 року. Загалом було здійснено 21 запуск апаратів цього типу, включно з невдалим запуском 1996 року.

Читати далі »«Янтарь-1КФТ» («Комета») — військові картографічні супутники

«Янтар» — сімейство радянських, а після розпаду СРСР російських військових супутників оптико-електронної та фотографічної розвідки. Програма стала одним із головних наступників супутників серії «Зеніт» і протягом понад чотирьох десятиліть використовувалася для детального фотографування земної поверхні. Характерною рисою більшості апаратів «Янтар» було використання фотоплівки та повернення відзнятих матеріалів на Землю за допомогою спускних капсул. Окремі модифікації — «Терилен» і «Неман» — започаткували перехід до передачі розвідувальних даних у цифровому вигляді. Останнім представником сімейства став «Янтарь-4К2М» («Кобальт-М»), останній запуск якого відбувся 5 червня 2015 року.

Читати далі »«Янтар» — радянське та російське сімейство розвідувальних супутників

«Барс-М» (14Ф148) — сімейство російських військових супутників оптико-електронної розвідки та картографування, призначених насамперед для отримання цифрових зображень земної поверхні, стереознімання й створення високодетальних картографічних матеріалів у військових цілях. Розробником космічного апарата є самарський ЦСКБ-«Прогрес» (нині РКЦ «Прогрес»), а основну оптико-електронну систему «Карат» пов’язують із петербурзьким ЛОМО. Перший «Барс-М» був запущений 27 лютого 2015 року; станом на кінець 2024 року відомо про шість запусків цієї серії.

Читати далі »Супутники «Барс-М»

«Персона» (14Ф137, за деякими джерелами — «Кварц») — сімейство російських військових супутників оптико-електронної розвідки високої роздільної здатності. Апарат призначений для отримання детальних зображень поверхні Землі та оперативної передачі розвідувальної інформації на наземні пункти. Розробником космічної платформи виступав самарський РКЦ «Прогрес» (раніше ЦСКБ-«Прогрес»), а оптичну систему пов’язують із петербурзьким ЛОМО. У 2008–2015 роках було запущено три відомі апарати цього типу — «Космос-2441», «Космос-2486» та «Космос-2506».

Читати далі »Супутники «Персона»

«Космос» (Космос, Kosmos, Cosmos) — загальне позначення великої кількості радянських, а згодом російських космічних апаратів, що запускалися з 16 березня 1962 року. Це не єдина супутникова платформа чи одна безперервна космічна програма: під номерами «Космос» приховували апарати найрізноманітнішого призначення — військові розвідувальні та зв’язкові супутники, апарати раннього попередження про ракетний напад, навігаційні системи, наукові супутники, технологічні демонстратори, біологічні апарати, прототипи пілотованих кораблів, а також невдалі або частково невдалі міжпланетні місії. «Космос» є загальним позначенням широкого спектра радянських і російських місій, а не назвою однієї програми.

Читати далі »Супутники серії «Космос»

У ті роки, коли чоловіки ще вірили, що ракети пахнуть бензином і трояндами, а жінки знали, що зорі дивляться на них уважніше, ніж будь-який фотограф, на стінах маленьких перукарень і механічних майстерень з’явилися перші космічні pin-up. Вони були намальовані так, ніби гравітація соромилася торкатися їхніх тіл, а скафандри відкривали більше, ніж приховували.

Читати далі »Космопанк | Космічний pin-up 1

Глава I: «Повернення з орбіти»

Орбіта перетворюється на населений космічний континент

Минуло 4 роки з того дня, коли Домоцилій-1 залишив поверхню Землі.
Услід за ним — поступово, обережно —
піднялися інші.

Читати далі »Космопанк | Ракетні будинки.  Хроніки Професора Мерідіана 2

Повість у 5 главах. Занотовано його сусідом та приятелем, містером Абнером Клопсом.

Читати далі »Космопанк | Ракетні будинки.  Хроніки Професора Мерідіана

Ментальне освоєння Місяця — це коли людина, сидячи на порозі свого світу, відчуває, що сріблясті кратери і тиша космосу стають рідними, а його уява, мов легкий вітер, проводить її крізь гори та долини чужого світу, перетворюючи його на частину власної душі.

Читати далі »Ментальне освоєння Місяця

Том I: Відрив від Землі

Історія записана за спогадами містера Абнера Клопса, джентльмена й мешканця будинку №3 на Вікторіанському Бульварі, м. Лондон, 1891 рік.

Читати далі »Космопанк | Ракетні будинки

1. Питання, яке може бути поставлене неправильно

Парадокс Фермі зазвичай формулюють просто: якщо Всесвіт настільки великий, якщо зірок мільярди, якщо планети з потенційно придатними умовами існують у величезній кількості — то де всі?

Це питання здається логічним лише за одного прихованого припущення: що розвинена цивілізація повинна бути для нас очевидною.

Ми уявляємо пошук як виявлення сигналу. Має бути повідомлення. Має бути корабель. Має бути конструкція. Має бути слід технологічної діяльності.

Але це припущення базується на нашому власному етапі розвитку.

Можливо, головна проблема полягає не у відсутності інших цивілізацій, а у відсутності у нас здатності розпізнати їх.

Читати далі »Парадокс Фермі та межі сприйняття: чи можемо ми побачити цивілізацію, яка перевищує наш когнітивний масштаб?

«Де вони?» — питання, яке може бути поставлене неправильно

У 1950 році Енріко Фермі, обговорюючи можливість існування позаземних цивілізацій, сформулював знамените питання:

«Де всі?»

Логіка здавалася простою.

Всесвіт старий — близько 13,8 мільярда років.
Галактика Чумацький Шлях містить сотні мільярдів зірок.
Навіть якщо технологічні цивілізації виникають рідко, за достатнього часу одна з них мала б поширитися по галактиці.

Читати далі »Парадокс Фермі і проблема когнітивної роздільної здатності

Позаземні прояви — це будь-які явища, об’єкти, структури, сигнали або впливи, які не мають задовільного пояснення в рамках сучасної земної науки, технології, біології чи культури, але демонструють ознаки походження поза Землею або поза людською цивілізацією.

Читати далі »Позаземні прояви

(Таксономія EM-проявів штучного або потенційно позаземного типу)

Ця категорія охоплює електромагнітні (ЕМ) сигнали, які можуть бути інтерпретовані як штучні, техногенні, або такі, що не вписуються у відомі природні джерела. Основний критерій — наявність невипадкової структури, модуляції або інформаційного навантаження.

Читати далі »Позаземні прояви | D1. Радіосигнали та електромагнітні пакети