Космопанк

Ментальне освоєння Місяця — це коли людина, сидячи на порозі свого світу, відчуває, що сріблясті кратери і тиша космосу стають рідними, а його уява, мов легкий вітер, проводить її крізь гори та долини чужого світу, перетворюючи його на частину власної душі.

Том I: Відрив від Землі

Історія записана за спогадами містера Абнера Клопса, джентльмена й мешканця будинку №3 на Вікторіанському Бульварі, м. Лондон, 1891 рік.

Ніч опустилася на місто, і з самого початку я відчував, що щось невідоме спостерігає. Повітря було густим, як тягуча смола, а небо — чорним, мов запечатаний саркофаг. Я стояв на краю даху, дивлячись униз, і бачив, як металеві істоти крокують по вулицях, мов чудовиська з іншого світу, об’їдаючи землю своїм холодним світлом.

Я бачив кінець світу. Він не прибував у вигляді блискавки або глухого гуркоту — він підкрадався, мов тінь на краю свідомості, і його кроки були тихі, але невблаганні. Війна світів не знала жалю; вона ковзала по землі, як чорна ріка, і змила все, що колись було людським.

Війна світів… І навіть тепер, коли я пишу ці рядки, мій розум затьмарений і моє серце стиснуте холодним страхом, я відчуваю, як вона все ще нависає над світом, мов безжальний кошмар, що не дає спокою ні живим, ні мертвим. Це не була проста війна — ніби боротьба між двома арміями, двома націями. Ні, це була боротьба за саму суть існування, за душу планети, яка кричала під важким кроком невідомого ворога.

Прибуття

Вогні мегаполісу світилися крізь густий смог, відбиваючись у хромованих панелях хмарочосів, а неонові вивіски пульсували ритмом космічного міста. Земля, яку люди звикли вважати своєю непохитною домівкою, насправді була осередком тендітної рівноваги між природою і машинами.