Сонячна система

Бальде — це ударний кратер на зворотному боці Місяця, з низьким зруйнованим ободом і внутрішньою поверхнею, затопленою лавою, що має темніший відтінок порівняно з оточенням. Він лежить у лавовому регіоні між декількома іншими кратерами, серед яких Cori, Stoney і Minkowski.

Спостерігаючи за Місяцем протягом місяця, ви помітите, що різні елементи освітлюються Сонцем у різний час. Однак є деякі частини Місяця, які ніколи не бачать сонячного світла.

NASA STEREO ahead – EUVI 304 – X3D Timelapse, покращене та збільшене.

Беркнер — великий ударний кратер на зворотному боці Місяця, розташований одразу за західним краєм видимого диска супутника. Кратер прилягає до східно‑південного обода більшого кратера Parenago і межує з кратерами Robertson (південь) та Helberg (південно‑схід).

У червні 2023 року Сонце перебувало у фазі швидкого зростання активності в межах Сонячного циклу 25, який наближався до максимуму (очікуваного у 2024–2025 роках). Місяць відзначився високою кількістю сонячних плям, частими спалахами класів C та M, а також кількома потужними X-клас подіями, що супроводжувалися корональними викидами мас (CME) та геомагнітними збуреннями на Землі.

Люди повертаються на Місяць! Ми будемо свідками нових грандіозних космічних подорожей. Artemis 1 – запланований NASA безпілотний політ космічного корабля «Оріон» на ракеті-носії SLS у рамках програми «Артеміда»

В 1971 році астронавт місії “Аполлон 15” Девід Скот впустив на поверхню Місяця молоток і перо. Звичайно, обидва предмети впали на поверхню за однаковий проміжок часу, як і пророкував у свій час Галілей. Якщо провести такий же дослід на Землі, то через опір повітря пір’я впаде пізніше, ніж молоток. Відсутність атмосфери робить Місяць ідеальним об’єктом для проведення цього експерименту. Але чому все ж на Місяці немає атмосфери?

Бом­беллі — це малий ударний кратер на видимій стороні Місяця, розташований у підвищених ділянках місячних височин. Він має майже круглу форму з незначним виступом ободу та невеликою плоскою ділянкою на дні.

Грудень 2023 на Сонці був періодом помірної до високої активності — із серією важливих подій, включно з інтенсивними спалахами, корональними викидами мас (CME) та геомагнітними ефектами, які мали реальний вплив на космічну погоду навколо Землі.

Програма «Аполлон» – це серія американських космічних польотів, підготовлена ​​з 1961 року і здійснена в 1966–1972 роках. Мета програми полягала в тому, щоб висадити людину на Місяць, а потім безпечно повернутися на Землю.

4K відео сонячних знімків NASA STEREO для всього 2024 року.

Запрошую у політ навколо Місяця. Ви можете побачити те, що неможливо побачити у телескоп із Землі! Це зйомки космічного апарату LRO. Lunar Reconnaissance Orbiter – автоматична міжпланетна станція NASA для дослідження Місяця.

Timelapse з фотографіями з NASA STEREO ahead – Cor

Існує багато назв, пов’язаних із космічними каменями. Тож яка між ними різниця? Приєднуйтесь до Грінвічської Королівської обсерваторії, щоб з’ясувати це. Астрономи також досліджують, як космічні камені можуть розповісти нам про нашу власну планету Земля.

Астон — це імпактний кратер на північно‑західному краю видимого боку Місяця, що має стертий обод і відносно плоске дно через численні пізніші удари.

Погляд на труднощі повернення на Місяць для встановлення постійної присутності та багато концепцій та ідей, передбачених для досягнення цієї мети.

У цьому відео ми спробуємо вам розповісти про десять найпопулярніших мітів, пов’язаних з місячною програмою США Аполлон.

Планетологи вважають, що невеликі удари регулярно бомбардують Місяць, але донедавна вони не мали способу відрізнити нові кратери від уже рябої місячної поверхні. У 2009 році орбітальний апарат NASA Lunar Reconnaissance Orbiter (LRO) прибув на Місяць і почав робити фотографії з високою роздільною здатністю.

Кратер Альберт — крихітний ударний кратер на Місяці, розташований поблизу місця посадки радянського місячного ровера «Луноход-1» у листопаді 1970 року, в регіоні Моря Дощів (Mare Imbrium). Це один із дванадцяти названих кратерів поблизу місця посадки.

Кратер Анаксагора — молодий ударний кратер на Місяці, розташований поблизу північного полюса. Він є частиною Коперникової системи і має добре збережену систему променів, що свідчить про його відносно молодий вік.

Белл — це великий імпактний ударний кратер на далекій стороні Місяця, поблизу західного місячного лимбу, оточений численними дрібними імпактними структурами, частина з яких є його сателітними кратерами.

Барбьє — це великий ударний кратер на зворотному боці Місяця, що має зруйнований вал і незвичайний внутрішній рельєф із нетиповими утвореннями. Він лежить у південній півкулі далеко від видимої частини супутника Землі.

Кратер Абул-Вафа — це місячний ударний кратер, розташований на зворотному боці Місяця, неподалік екватора. Названий на честь перського математика і астронома Абу-ль-Вафи аль-Бузджані.

Кратер Каліппус (Calippus) — невеликий ударний кратер на видимій стороні Місяця, розташований на східному краю гірського масиву Montes Caucasus у північній частині супутника. Він має нерівний вал та грубе дно, характерні для середніх за розміром імпактних структур.

Кратер Ангстрьом — малий ударний кратер на Місяці, розташований на межі Океану Бурь (Oceanus Procellarum) на заході та Моря Імбрії (Mare Imbrium) на сході. Цей кратер має чашоподібну форму з круглим ободом і внутрішніми стінами, що спускаються до невеликого центрального дна. Його альбедо вищий за навколишні моря, а гало кратера є радарно темним, що свідчить про відсутність великих уламків серед дрібних викидів.

Берґман — це невеликий ударний імпактний кратер на далекій стороні Місяця, який має чашоподібну форму та розташований у межах великої стінної рівнини Mendeleev. Він утворився внаслідок зіткнення небесного тіла з поверхнею супутника.