Сонячна система

Катена Артамонов — це ланцюг імпактних кратерів (catena) на зворотному боці Місяця, що простягається поруч із кратером Artamonov. Це не окремий кратер, а протяжна серія ударних утворень.

Політ над Місяцем II. Це неможливо побачити із Землі! У телескоп ми не бачимо Місяць так близько. Це зйомки космічного апарату. Легко впізнати великі кратери, гори і тріщини, які ми можемо побачити в аматорські телескопи з Землі.

Кратер C. Гершель (C. Herschel) — невеликий ударний кратер на видимій стороні Місяця, розташований у західній частині Моря Дощів. Належить до добре збережених чашоподібних кратерів на базальтовій поверхні місячних морів.

Відео сонячних знімків NASA STEREO для квітня 2024 року.

Тріщини на Місяці. Про це давно відомо, але зараз можна розгледіти в деталях. Запрошую в політ навколо Місяця III. Ці кадри зроблені японським космічним апаратом SELENE Lunar Orbiter / Кагуя. У цьому відео можна побачити те, що неможливо розгледіти в телескоп з поверхні Землі.

Відео про те, що таке астероїдні пари, скільки їх відомо зараз, як вони можуть утворюватись та як їх шукають. Лектор: Ігор Кириленко, аспірант кафедри астрономії та космічної інформатики фізичного факультету Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна

Бланчінус — це великий ударний кратер на видимій стороні Місяця, розташований у південних височинах поруч із відомими кратерами Werner і La Caille. Він має зруйнований вал і відносно рівне дно.

Кратер Bonpland — це стародавній ударний кратер на ближній стороні Місяця, розташований на східному краю Mare Cognitum, частково з’єднаний з плоским басейном Fra Mauro і кратером Parry, із сильно зруйнованим валом та розмитою структурою.

Відео 15-місячного спостереження за Сонцем від NASA STEREO з січня 2023 по березень 2024 року.

Листопад 2021 року був одним із найбільш визначних місяців за активністю Сонця у межах 25‑го сонячного циклу (який розпочався в грудні 2019 року). Цей місяць відзначився потужними магнітними явищами, серіями спалахів і корональних масових викидів (CME), які впливали на космічну погоду та спричинили одну з найсильніших геомагнітних бур за кілька років, а також були відзначені полярні сяйва у високих широтах Землі.

Кратер Аль-Хваризмі — великий ударний кратер на зворотному боці Місяця, розташований на південний схід від кратера Моісеєва та на північний захід від кратера Саенґер.

Зображення отримано за допомогою інфрачервоного аерорального картографа Джовіана (JIRAM) на борту АМС НАСА Юнона під час четвертого проходу над планетою.

Кратер Б’юс‑Баллот (Buys‑Ballot) — неправильної, видовженої форми ударний кратер на зворотному боці Місяця, що відзначається характерним подовженням після удару під низьким кутом та частково залитим базальтовим дном.

Кратер Бюіссон — імпактне утворення на зворотному боці Місяця, з помірно зношеним валом і невеликим центральним підйомом.

Біркнес — це імпактний ударний кратер середнього розміру на далекій стороні Місяця, який не видно з Землі й можна спостерігати лише з орбітальних космічних апаратів. Він названий на честь норвезького фізика та метеоролога Вільгельма Біркнеса.

Альпетрагіус — це імпактний кратер на видимій стороні Місяця з дуже великим центральним підйомом, що займає значну частину його внутрішнього днища, і помітною геологічною будовою. Він лежить на східному краю Mare Nubium поруч із іншими характерними місячними кратерами.

Кратер Кейлі (Cayley) — невеликий ударний кратер на видимій стороні Місяця, розташований у лавової покритій рівнинній області на заході від Mare Tranquillitatis; він має типовий чашоподібний профіль і підвищений альбедо внутрішніх схилів. Названий на честь британського математика Артура Кейлі.

Сонце виробляє світло близько п’яти мільярдів років, але звідки береться вся його енергія? Найпоширеніша ідея полягає в тому, що сонце є горючим газом – як гігантська вогняна куля в небі. Якби це було правдою, сонце б уже давно згасло.

Два кратери (Карпентер і Анаксимандр) на Місяці, зафіксовані за допомогою 16-дюймового телескопа Meade Lighbridge.

Ця візуалізація показує незвичайні рухи Землі та Сонця, якщо дивитися з південного полюса Місяця. Анімація стискає три місяці (трохи більше трьох місячних днів) у дві хвилини. Віртуальна камера знаходиться на краю кратера Шеклтон, частково видно внизу праворуч, і спрямована на Землю. Гора на горизонті, приблизно за 85 миль, неофіційно відома як Монс Малаперт.

Море Південне (лат. Mare Australe) – місячне море на краю видимого диска Місяця. Селенографічні координати об’єкта – 38.9° пд. ш. 93.0° сх. д. діаметр становить 603 км. У Море Південному лежать такі великі кратери як Лемб, Дженнер і Гам.

Борн — це невеликий ударний кратер на видимій стороні Місяця, розташований поблизу східного краю місячного диска поблизу великого кратера Langrenus. Він названий на честь німецько‑британського фізика і математика Макса Борна.

Кратер Кассіні (Cassini) — великий імпактний кратер на видимому боці Місяця, розташований у Palus Nebularum поблизу східного краю Mare Imbrium. Він відомий своєю лавозаповненою чашею й численними меншими кратерами в межах своєї структури.

Мабуть Ви також часто натикаєтесь в інтернеті на зображення Сонячної системи, де планети та Сонце майже однакові за розмірами, або наприклад пропорції більш-менш збережені, але відстані між об’єктами зовсім не коректні.

Кратер Бюффон — стародавнє імпактне утворення на зворотному боці Місяця, з сильно зношеним валом і нерівним дном.

Каррінґтон (англ. Carrington) — це місячний ударний кратер на видимому боці Місяця, розташований у північно-східній частині, відомий своєю майже рівною внутрішньою поверхнею та ненадзвичайно вираженими ознаками краю.

Бок — це середній ударний кратер на далекій стороні Місяця, що має чітко окреслений вал та центральний пік у своїй чаші, що свідчить про добре збережену імпактну структуру. Він названий на честь подружжя астрономів Прісцилли Ф. та Барта Я. Боків.