«Аист-2Т» — російський малий космічний апарат дистанційного зондування Землі (ДЗЗ), створений АТ «РКЦ „Прогресс“» у Самарі. Він є розвитком платформи «Аист-2Д» і призначений передусім для стереоскопічної оптичної зйомки земної поверхні, створення цифрових моделей місцевості та оперативного моніторингу надзвичайних ситуацій. Комплекс «Аист-2Т» складається з двох супутників, які працюють як взаємопов’язана пара для отримання стереоскопічної інформації.
Обидва апарати були успішно запущені 28 грудня 2025 року з космодрому Восточний ракетою-носієм «Союз-2.1б» із розгінним блоком «Фрегат». Після виведення на орбіту супутники були взяті під управління; у 2026 році вони продовжують перебувати на орбіті та використовуються за цільовим призначенням.
Загальні відомості
| Характеристика | Значення |
|---|---|
| Назва | «Аист-2Т» |
| Англійське позначення | AIST-2T |
| Країна | Росія |
| Клас | малий космічний апарат ДЗЗ |
| Виробник | АТ «РКЦ „Прогресс“» |
| Розробник | АТ «РКЦ „Прогресс“» |
| Оператор/замовник | структури російської космічної програми |
| Кількість апаратів | 2 |
| Основне призначення | стереоскопічне ДЗЗ |
| Додаткове призначення | моніторинг НС |
| Запуск | 28 грудня 2025 року |
| Космодром | Восточний, майданчик 1С |
| Ракета | «Союз-2.1б» |
| Розгінний блок | «Фрегат» |
| Орбіта | низька навколоземна, сонячно-синхронна |
| Орієнтовна маса | близько 670 кг |
| Габарити | близько 2,2 × 1,3 × 2,7 м |
| Панхроматична роздільна здатність | до 1,2 м за проєктними характеристиками |
| Мультиспектральна роздільна здатність | близько 4–5 м за опублікованими характеристиками |
| Смуга огляду | близько 32 км; в окремих технічних матеріалах — до 39,7 км |
| Розрахунковий строк експлуатації | не менше 5 років |
| Стан | на орбіті, експлуатується |
Значення просторової роздільної здатності та ширини смуги відрізняються у різних матеріалах через еволюцію проєкту: ранні технічні публікації наводили 1,48 м і 39,7 км для висоти 490 км, тоді як пізніші матеріали РКЦ «Прогресс» для комплексу вказують проєкцію пікселя від 1,2 м та смугу 32 км.
Походження назви
Назва «Аист» («Лелека») є назвою сімейства малих космічних апаратів, створених РКЦ «Прогресс» у співпраці із Самарським університетом та іншими організаціями.
Позначення «2Т» відносить апарат до наступного етапу розвитку платформи «Аист-2», а літера «Т» пов’язана з конфігурацією апарата для стереоскопічного дистанційного зондування.
«Аист-2Т» не слід ототожнювати з «Аист-2Д»: останній був одиничним експериментально-технологічним супутником, тоді як «Аист-2Т» створювався саме як комплекс із двох апаратів для стереозйомки.
Історія створення
Розроблення комплексу «Аист-2Т» розпочалося у грудні 2019 року в межах російської національної програми «Цифрова економіка Російської Федерації». Початковий задум передбачав створення двох малих космічних апаратів ДЗЗ, здатних забезпечувати стереоскопічну зйомку та створення цифрових моделей місцевості.
РКЦ «Прогресс» використав досвід, отриманий під час створення та експлуатації «Аист-2Д». Це дозволило частково використати вже відпрацьовані конструктивні та технологічні рішення.
Розробник і виробник
Основним розробником і виробником апаратів є АТ «Ракетно-космічний центр „Прогресс“» у Самарі, підприємство, що входить до структури «Роскосмосу».
РКЦ «Прогресс» розробляє не тільки супутники, але й ракети-носії сімейства «Союз». Під час запуску «Аист-2Т» 28 грудня 2025 року саме це підприємство виступало виробником як супутників, так і ракети-носія «Союз-2.1б».
Передумови: «Аист-2Д»
Безпосереднім технологічним попередником «Аист-2Т» є «Аист-2Д», запущений 28 квітня 2016 року.
«Аист-2Д» був експериментальним малим космічним апаратом ДЗЗ, створеним РКЦ «Прогресс». Він мав перевірити низку технологій дистанційного зондування та супутникових систем.
«Аист-2Д» завершив роботу на орбіті 16 квітня 2024 року, після майже восьми років експлуатації. РКЦ «Прогресс» прямо вказує на нього як на технологічний заділ для створення «Аист-2Т».
Концепція комплексу
Головна відмінність «Аист-2Т» від звичайного одиночного супутника ДЗЗ полягає в тому, що система складається з двох апаратів.
Два супутники призначені для отримання зображень, які можуть використовуватися для формування стереопар. На основі різниці перспективи одного й того самого об’єкта створюється інформація про його просторове положення.
Це дозволяє формувати:
- стереоскопічні зображення;
- цифрові моделі місцевості;
- тривимірні моделі поверхні;
- цифрові моделі рельєфу;
- просторово прив’язані геодані.
Саме створення стереоскопічних знімків і цифрових моделей місцевості є центральним призначенням комплексу.
Принцип стереоскопічної зйомки
Стереоскопічне ДЗЗ базується на отриманні двох або більше зображень однієї ділянки земної поверхні з різних геометричних положень.
У випадку «Аист-2Т» два апарати створюють сприятливу геометрію для отримання стереоінформації.
Під час подальшої цифрової обробки система визначає відповідність характерних точок на двох зображеннях.
Різниця їх положення — паралакс — використовується для визначення висоти.
У спрощеному вигляді:
два зображення → пошук відповідних точок → визначення паралаксу → обчислення висот → цифрова модель місцевості.
Цифрові моделі місцевості
Одним із ключових продуктів «Аист-2Т» мають бути цифрові моделі місцевості (ЦММ).
Такі моделі можуть використовуватися для:
- картографування;
- оновлення географічних інформаційних систем;
- інженерного планування;
- оцінки змін рельєфу;
- моніторингу інфраструктури;
- аналізу наслідків природних катастроф;
- моделювання водних потоків;
- оцінювання затоплення територій.
РКЦ «Прогресс» прямо визначає створення цифрових моделей місцевості як одну з основних сфер застосування комплексу.
Просторова роздільна здатність
У процесі розроблення апарата в різних джерелах фігурували різні характеристики.
У матеріалах РКЦ «Прогресс» 2021–2022 років для комплексу зазначалася проєкція пікселя від 1,2 м у панхроматичному режимі.
У науково-технічній презентації 2021 року для висоти 490 км наводилося значення 1,48 м у панхроматичному діапазоні та 4,44 м у мультиспектральному.
Після запуску в інформаційних матеріалах також зустрічаються значення близько 1,6 м у панхроматичному режимі.
Тому коректно говорити, що для «Аист-2Т» заявлялася панхроматична деталізація приблизно 1,2–1,9 м залежно від режиму, висоти та конкретної методики визначення, а значення 1,2 м є одним із заявлених проєктних показників комплексу.
Мультиспектральна зйомка
Окрім панхроматичного режиму, апарати мають мультиспектральну знімальну апаратуру.
У технічних матеріалах 2021 року для висоти 490 км наводилася проєкція пікселя 4,44 м у мультиспектральному режимі.
Пізніші публікації наводять діапазон приблизно 4,8–5,9 м.
Таким чином, мультиспектральна система має нижчу просторову роздільну здатність, але забезпечує додаткову спектральну інформацію, важливу для тематичного аналізу земної поверхні.
Ширина смуги зйомки
Для комплексу «Аист-2Т» РКЦ «Прогресс» вказував 32 км як ширину смуги захоплення в панхроматичному режимі.
У ранніх технічних матеріалах наводилася ширина смуги у видимому діапазоні 39,7 км для висоти 490 км.
Розбіжність, імовірно, пов’язана з різними режимами та етапами формування технічного вигляду системи.
Оглядова продуктивність
Проєктна добова продуктивність комплексу була заявлена на рівні:
- до 2 млн км² на добу в оглядовому режимі;
- до 800 тис. км² на добу під час стереозйомки.
Це саме розрахункова продуктивність, а не гарантована фактична площа знімання щодоби. Реальний обсяг залежить від освітленості, хмарності, положення супутників, команд управління, режимів зйомки та інших обмежень.
Максимальна протяжність маршруту зйомки
У технічних матеріалах 2021 року для «Аист-2Т» зазначалися:
- максимальна протяжність маршруту зйомки — близько 700 км;
- максимальна протяжність маршруту стереозйомки — близько 300 км.
Ці характеристики характеризують окремі режими формування знімальних маршрутів і не означають, що кожен сеанс зйомки обов’язково має таку довжину.
Бортова пам’ять
Для «Аист-2Т» у технічних матеріалах зазначалася ємність запам’ятовувального пристрою 560 ГБ.
Великий обсяг бортового сховища необхідний через значний інформаційний потік оптичної системи.
Супутник може накопичувати дані під час ділянок орбіти, коли прямий зв’язок із наземною станцією відсутній, а потім передавати їх під час прольоту над зоною приймання.
Передача цільової інформації
Однією з важливих систем «Аист-2Т» є високошвидкісний радіоканал передачі даних.
У технічних матеріалах РКЦ «Прогресс» вказувалася швидкість передачі цільової інформації до 1440 Мбіт/с.
Наукова публікація 2023 року окремо розглядала конструкцію спрямованих нерухомих антен високошвидкісної радіолінії «Аист-2Т». Це свідчить про значну увагу під час проєктування до швидкого скидання великих обсягів знімальної інформації на наземний сегмент.
Система зв’язку
Система передачі інформації повинна забезпечувати:
- приймання команд управління;
- передачу телеметрії;
- передачу зображень;
- передачу службової інформації;
- роботу з наземним комплексом ДЗЗ.
Для високошвидкісного каналу застосовані спрямовані антени.
Наукова стаття РКЦ «Прогресс» та Самарського університету присвячена особливостям розміщення антенно-фідерних пристроїв високошвидкісного радіоканалу на малому апараті.
Система корекції орбіти
«Аист-2Т» оснащений системою корекції космічного апарата.
Її призначогресс» уперше провів вогневі випробування двигуна системи корекції «Аист-2Т». За повідомленням підприємства,ення — виконання маневрів для коригування орбіти та підтримання необхідних параметрів польоту.
У грудні 2024 року РКЦ «Прогресс» уперше провів вогневі випробування двигуна системи корекції «Аист-2Т». За повідомленням підприємства, двигун успішно пройшов перевірку в усіх запланованих режимах.
Це було важливим етапом підготовки апаратів до польоту.
Конструкція
За відкритими даними, апарат має габарити приблизно 2,2 × 1,3 × 2,7 м.
Конструкція включає:
- корпус;
- оптичну знімальну систему;
- систему орієнтації;
- сонячні батареї;
- акумулятори;
- бортову обчислювальну систему;
- систему передачі інформації;
- систему корекції;
- антенно-фідерні пристрої;
- бортову пам’ять.
Сонячні батареї
Для забезпечення енергією супутник використовує розкладні сонячні батареї.
Вони забезпечують електроживлення:
- бортової електроніки;
- системи орієнтації;
- системи зв’язку;
- оптичної апаратури;
- системи корекції;
- бортового обчислювального комплексу.
Частина електроенергії накопичується в акумуляторах для роботи під час проходження ділянок орбіти, де сонячне освітлення відсутнє.
Система орієнтації
Для високодетальної оптичної зйомки необхідна точна орієнтація супутника.
Система орієнтації повинна забезпечувати:
- наведення знімальної апаратури;
- стабілізацію під час експозиції;
- підтримання необхідної геометрії стереозйомки;
- переорієнтацію між знімальними районами;
- підтримання заданої орієнтації під час передачі інформації.
Точність орієнтації безпосередньо впливає на якість геометричної прив’язки та можливість формування стереоскопічних продуктів.
Орбіта
«Аист-2Т» працює на низькій навколоземній сонячно-синхронній орбіті.
Після запуску 28 грудня 2025 року апарати були виведені на орбіти з нахиленням близько 97,1°.
Доступні орбітальні дані показують, що висота поступово змінювалася внаслідок природного гальмування атмосфери та коригувальних маневрів. Для одного з апаратів у середині 2026 року фіксувалися параметри близько 377–387 км.
Параметри орбіти після запуску
Для «Аист-2Т №2» у доступному каталозі супутників зазначалися:
| Параметр | Значення |
|---|---|
| Перигей | близько 377 км |
| Апогей | близько 387 км |
| Нахилення | близько 97,1° |
| Період | близько 93,5 хв |
| Велика піввісь | близько 6760 км |
Значення орбіти змінюються з часом, тому наведені параметри є характеристикою конкретного моменту, а не незмінними паспортними величинами.
Висота орбіти
До запуску в різних матеріалах фігурували різні розрахункові висоти — зокрема близько 400 км та близько 490 км.
Після фактичного запуску супутники опинилися на нижчій орбіті, яка надалі зазнає змін унаслідок атмосферного опору та маневрів системи корекції.
Тому значення «490 км», яке зустрічається в технічних презентаціях, слід розглядати як проєктну розрахункову висоту, а не як фактичну висоту орбіти у 2026 році.
Запуск
Обидва апарати були запущені 28 грудня 2025 року о 16:18 за московським часом з кос корисним навантаженням були два «Аист-2Т», а разом із ними запускалася велика кількість малих супутників попутногоним блоком «Фрегат», який після відділення від третього ступеня здійснив подальше формування необхідних орбіт і розведення космічних апмодрому Восточний.
Ракета-носій — «Союз-2.1б», розгінний блок — «Фрегат».
Основним корисним навантаженням були два «Аист-2Т», а разом із ними запускалася велика кількість малих супутників попутного навантаження.
Ракета-носій
Для запуску використовувалася ракета «Союз-2.1б».
Вона працювала разом із розгінним блоком «Фрегат», який після відділення від третього ступеня здійснив подальше формування необхідних орбіт і розведення космічних апаратів.
РКЦ «Прогресс» підтвердив штатний запуск двох «Аист-2Т».
Космодром Восточний
Старт відбувся з комплексу 1С космодрому Восточний.
Для РКЦ «Прогресс» це був ювілейний двадцятий запуск ракети-носія «Союз-2» із Восточного.
Попутне навантаження
Пуск мав кластерний характер.
Окрім двох основних супутників «Аист-2Т», ракета вивела на орбіту десятки малих космічних апаратів.
За різними повідомленнями, загалом було запущено близько 52 супутників, включаючи два «Аист-2Т».
Виведення на орбіту
Після старту «Союз-2.1б» відпрацював штатно.
Далі розгінний блок «Фрегат» здійснював виведення корисного навантаження на задані орбіти.
Два «Аист-2Т» були доставлені на задану орбіту та відокремилися від «Фрегата». Після цього із супутниками було встановлено зв’язок, а фахівці розпочали тестування бортових систем і контроль траєкторії.
Позначення апаратів
Після запуску супутники позначаються як:
- «Аист-2Т №1»;
- «Аист-2Т №2».
У міжнародних каталогах можуть використовуватися англомовні форми AIST-2T 1 та AIST-2T 2.
Для одного з апаратів у відкритому каталозі наведено COSPAR-ідентифікатор 2025-313F і NORAD ID 67253.
Інший апарат має COSPAR 2025-313G та NORAD ID 67254 за каталогами орбітальних об’єктів.
Таблиця апаратів
| Апарат | COSPAR | NORAD | Запуск | Стартовий комплекс | Стан |
|---|---|---|---|---|---|
| «Аист-2Т №1» | 2025-313F | 67253 | 28.12.2025 | Восточний 1С | на орбіті |
| «Аист-2Т №2» | 2025-313G | 67254 | 28.12.2025 | Восточний 1С | на орбіті |
Орбітальні каталоги станом на 2026 рік фіксують обидва апарати як активні орбітальні об’єкти.
Поточний стан
Станом на вересень 2026 року обидва «Аист-2Т» перебувають на орбіті.
Офіційні матеріали РКЦ «Прогресс» містять їх у статистиці запусків як апарати, що залишаються «на орбіті».
У документі Міністерства науки та вищої освіти Росії, опублікованому у 2026 році, зазначено, що два космічні апарати «Аист-2Т» успішно функціонують на орбіті Землі за цільовим призначенням.
Тривалість активного існування
Проєктний строк активного існування апаратів становить не менше п’яти років.
Це означає, що для супутників, запущених наприкінці 2025 року, базовий розрахунковий період експлуатації охоплює щонайменше приблизно до кінця 2030 року, якщо апарати працюватимуть відповідно до проєктних параметрів.
Фактична тривалість може бути більшою.
Моніторинг надзвичайних ситуацій
Друга важлива сфера застосування «Аист-2Т» — моніторинг природних і техногенних надзвичайних ситуацій.
Супутникова зйомка може використовуватися для спостереження за:
- лісовими пожежами;
- повенями;
- паводками;
- великими промисловими аваріями;
- змінами берегових ліній;
- наслідками стихійних лих;
- пошкодженням інфраструктури.
РКЦ «Прогресс» прямо визначає моніторинг НС одним із двох ключових напрямів поряд зі стереоскопічною зйомкою.
Лісові пожежі
Оптичні знімки можуть використовуватися для:
- виявлення великих осередків пожеж;
- картографування вигорілих територій;
- оцінювання масштабу пожежі;
- порівняння стану території до та після пожежі;
- моніторингу відновлення рослинності.
При цьому оптична система залежить від освітлення та хмарності, тому «Аист-2Т» не є всепогодною системою спостереження.
Повені
Стереоскопічна та мультиспектральна зйомка може бути використана для:
- визначення меж затоплення;
- побудови моделей рельєфу;
- прогнозування напрямку поверхневого стоку;
- оцінки пошкоджень;
- картографування постраждалих районів.
Цифрова модель місцевості особливо корисна для гідрологічного моделювання.
Картографування
Одне з потенційно важливих застосувань «Аист-2Т» — оновлення цифрових карт.
Знімки з високою просторовою деталізацією можуть використовуватися для картографування:
- населених пунктів;
- доріг;
- водойм;
- лісів;
- промислових об’єктів;
- сільськогосподарських угідь;
- інженерної інфраструктури.
Стереозйомка додає третій вимір — інформацію про висоту.
Цифрова модель рельєфу
Завдяки стереоскопічному методу система може формувати цифрові моделі рельєфу та місцевості.
Такі продукти можуть застосовуватися для:
- геодезії;
- містобудування;
- інженерних розрахунків;
- проєктування доріг;
- оцінювання небезпеки зсувів;
- аналізу водозборів;
- моделювання паводків;
- моніторингу кар’єрів;
- геологічних досліджень.
Сільське господарство
Мультиспектральна зйомка може використовуватися для аналізу рослинності.
Можливі завдання:
- визначення стану посівів;
- оцінка площ сільськогосподарських угідь;
- виявлення ділянок стресу рослин;
- контроль змін землекористування;
- оцінювання наслідків посух;
- моніторинг сезонної динаміки рослинності.
Екологічний моніторинг
Супутник може застосовуватися для спостереження за змінами природних територій.
Зокрема:
- вирубуванням лісів;
- змінами водойм;
- деградацією земель;
- наслідками пожеж;
- змінами рослинності;
- великими техногенними порушеннями.
Стереоскопічна система як головна особливість
На відміну від багатьох малих супутників ДЗЗ, для яких головною характеристикою є лише просторова роздільна здатність, «Аист-2Т» спочатку проєктувався як стереоскопічний комплекс.
Його головна функціональна схема:
два супутники + оптичні камери + точна орієнтація + синхронізація + наземна цифрова обробка = тривимірна інформація про поверхню.
Саме тому «Аист-2Т» є не просто наступним малим супутником ДЗЗ після «Аист-2Д», а переходом до комплексної системи просторового картографування.
Наземний сегмент
Повноцінна робота «Аист-2Т» потребує наземної інфраструктури.
Вона включає:
- станції приймання;
- командно-вимірювальні засоби;
- центр управління;
- системи первинної обробки;
- системи геометричної корекції;
- засоби стереоскопічної обробки;
- архів;
- системи поширення даних.
Під час створення комплексу розроблялося спеціальне програмне забезпечення для первинної та стандартної обробки цільової інформації.
Обробка стереоданих
Отримані супутниками зображення потребують складної цифрової обробки.
Основні етапи включають:
- радіометричну корекцію;
- геометричну корекцію;
- точну геоприв’язку;
- взаємне орієнтування знімків;
- пошук відповідних точок;
- визначення паралаксів;
- побудову хмари просторових точок;
- формування цифрової моделі місцевості;
- контроль точності;
- створення кінцевого картографічного продукту.
Високошвидкісний інформаційний потік
Висока роздільна здатність означає значний обсяг даних.
Наприклад, один довгий маршрут зйомки може генерувати великий масив зображень, який неможливо передавати через звичайний низькошвидкісний телеметричний канал.
Саме тому в конструкції «Аист-2Т» передбачена спеціальна високошвидкісна радіолінія. Наукова публікація 2023 року присвячена особливостям використання спрямованих нерухомих антен цього каналу.
Розроблення системи корекції
У 2023 році РКЦ «Прогресс» проводив кліматичні та електричні випробування зразка для автономного випробування системи корекції.
У 2024 році відбулися перші вогневі випробування двигуна системи корекції. Двигун продемонстрував працездатність у всіх запланованих режимах.
Ці випробування були частиною наземної експериментальної відпрацювання комплексу.
Випробування корпусу
У жовтні 2022 року були завершені статичні міцнісні випробування корпусу одного з апаратів.
Під час випробувань перевірялася здатність конструкції витримувати експлуатаційні навантаження.
У вересні того самого року було завершено складання корпусу другого апарата з габаритними макетами бортової апаратури.
Етапи створення
| Період | Подія |
|---|---|
| Грудень 2019 | початок створення комплексу |
| 2021 | публікація основних проєктних характеристик |
| Травень 2022 | завершення другого етапу державного контракту |
| Вересень 2022 | складання корпусу другого апарата |
| Жовтень 2022 | статичні випробування корпусу |
| 2023 | випробування систем та наземна відпрацювання |
| Грудень 2024 | вогневі випробування системи корекції |
| 28.12.2025 | запуск двох апаратів |
| 2026 | орбітальна експлуатація |
Запуск 2025 року
Пуск 28 грудня 2025 року став ключовою подією програми.
Ракета «Союз-2.1б» стартувала о 16:18 за московським часом із Восточного. Після роботи ракети та «Фрегата» обидва апарати були виведені на орбіту та відокремлені.
Початок льотних випробувань
Після відокремлення від «Фрегата» із супутниками було встановлено зв’язок.
Початковий етап передбачав:
- взяття апаратів на управління;
- встановлення зв’язку;
- отримання телеметрії;
- контроль траєкторії;
- тестування бортових систем.
Статус у 2026 році
Станом на вересень 2026 року два апарати «Аист-2Т» перебувають на орбіті.
РКЦ «Прогресс» у власній статистиці запусків позначає обидва апарати як такі, що залишаються на орбіті.
У матеріалах Міністерства науки та вищої освіти РФ зазначено, що два апарати успішно функціонують за цільовим призначенням.
Відмінність від «Аист-2Д»
| Характеристика | «Аист-2Д» | «Аист-2Т» |
|---|---|---|
| Кількість | 1 | 2 |
| Основна роль | експериментальний ДЗЗ | стереоскопічний ДЗЗ |
| Стереозйомка | не головна функція | основне призначення |
| Цифрові моделі місцевості | допоміжний напрям | ключове призначення |
| Моніторинг НС | так | так |
| Платформа | «Аист» | розвиток платформи «Аист» |
| Запуск | 28.04.2016 | 28.12.2025 |
| Завершення | 16.04.2024 | експлуатація триває |
РКЦ «Прогресс» прямо пов’язує створення «Аист-2Т» із використанням заділу, отриманого під час створення «Аист-2Д».
Відмінність від «Канопус-В»
«Аист-2Т» і «Канопус-В» належать до російських систем ДЗЗ, але мають різні акценти.
«Канопус-В» орієнтований на оперативне спостереження земної поверхні та НС, тоді як «Аист-2Т» спеціально створювався як стереоскопічний комплекс для формування тривимірних моделей.
| Характеристика | «Аист-2Т» | «Канопус-В» |
|---|---|---|
| Основна функція | стереоскопічна зйомка | оперативне ДЗЗ |
| 3D-моделі | ключова функція | не головна |
| Панхроматична роздільна здатність | до ≈1,2 м за проєктом | ≈2,5 м |
| Мультиспектральна | ≈4–5 м | ≈12 м |
| Смуга | ≈32 км за основним заявленим показником | ≈20 км для MSS |
| Кількість апаратів | 2 | кілька |
| Основне застосування | стереокартографування | моніторинг НС та поверхні |
Відмінність від «Ресурс-П»
«Ресурс-П» — значно більша система високодетального ДЗЗ, тоді як «Аист-2Т» належить до класу малих супутників.
Особливістю концепції «Аист-2Т» є можливість отримувати стереоскопічні дані двома відносно компактними апаратами.
Подвійне призначення
Офіційно «Аист-2Т» є цивільним супутниковим комплексом дистанційного зондування Землі.
Заявлені завдання:
- стереоскопічна зйомка;
- створення цифрових моделей місцевості;
- моніторинг надзвичайних ситуацій.
Водночас детальні геопросторові дані з роздільною здатністю порядку метра можуть мати широкий спектр застосувань у державному картографуванні, моніторингу інфраструктури та інших сферах.
Сам по собі факт наявності таких можливостей не означає, що оф ДЗЗ це має принципове значення, оскільки висотна інформація отримується не просто з одного плоского знімка, а з аналізу різницііційно заявленим призначенням супутників є військова розвідка.
Відкрита інформація про військове застосування
У доступних офіційних матеріалах «Аист-2Т» характеризується як система ДЗЗ для стереоскопічної зйомки та моніторингу НС.
Відкриті орбітальні каталоги дозволяють відстежувати апарати та їхню орбіту, але не розкривають повний набір експлуатаційних режимів, параметрів цільової апаратури або реальних завдань кожного знімального сеансу.
Переваги конструкції
До основних особливостей системи належать:
- два апарати замість одного;
- стереоскопічна зйомка;
- відносно висока просторова деталізація;
- мультиспектральний режим;
- широка смуга огляду;
- значна бортова пам’ять;
- високошвидкісна передача даних;
- система корекції орбіти;
- орієнтація на оперативне ДЗЗ;
- використання технологічного заділу «Аист-2Д».
Обмеження
Як оптична система «Аист-2Т» має характерні обмеження супутникової фотографії:
- залежність від сонячного освітлення;
- вплив хмарності;
- обмеження при сильному задимленні;
- необхідність точного планування зйомки;
- обмеження смуги огляду;
- необхідність значного обсягу наземної обробки стереоданих.
Тому супутник не є універсальним засобом спостереження за поверхнею Землі за будь-яких погодних умов.
Значення двох апаратів
Використання двох супутників дозволяє організувати систему з просторово рознесеною знімальною геометрією.
Для стереоскопічного ДЗЗ це має принципове значення, оскільки висотна інформація отримується не просто з одного плоского знімка, а з аналізу різниці перспектив.
Така архітектура потенційно дозволяє поєднувати:
високу просторову деталізацію + широке покриття + тривимірну інформацію.
Хронологія програми
| Дата | Подія |
|---|---|
| Грудень 2019 | старт створення комплексу «Аист-2Т» |
| 17.06.2022 | завершення другого етапу державного контракту |
| Вересень 2022 | завершення складання корпусу другого апарата |
| 06.10.2022 | завершення статичних міцнісних випробувань |
| 2023 | наземна експериментальна відпрацювання |
| 18.12.2024 | успішні вогневі випробування двигуна системи корекції |
| 28.12.2025 | запуск двох «Аист-2Т» |
| 28.12.2025 | виведення апаратів на орбіту |
| 2026 | орбітальна експлуатація |
Основні технічні характеристики
| Параметр | «Аист-2Т» |
|---|---|
| Тип | малий супутник ДЗЗ |
| Кількість апаратів у комплексі | 2 |
| Розробник | РКЦ «Прогресс» |
| Виробник | РКЦ «Прогресс» |
| Габарити | ≈2,2 × 1,3 × 2,7 м |
| Маса | ≈670 кг |
| Основна апаратура | оптична система ДЗЗ |
| Режим високої деталізації | панхроматичний |
| Заявлена проєктна роздільна здатність | до ≈1,2 м |
| Ранні розрахункові дані | 1,48 м при H=490 км |
| Мультиспектральна роздільна здатність | ≈4,4–5,9 м залежно від джерела/режиму |
| Смуга огляду | ≈32 км; у ранньому проєкті ≈39,7 км |
| Бортова пам’ять | ≈560 ГБ |
| Швидкість передачі даних | до ≈1440 Мбіт/с у технічних матеріалах |
| Максимальний маршрут зйомки | ≈700 км |
| Максимальний маршрут стереозйомки | ≈300 км |
| Орбіта | ННО, сонячно-синхронна |
| Нахилення | ≈97,1° |
| Проєктний строк | ≥5 років |
| Запуск | 28.12.2025 |
| Ракета | «Союз-2.1б» |
| Розгінний блок | «Фрегат» |
| Космодром | Восточний |
Значення, що наведені як «проєктні», не слід ототожнювати з параметрами фактичного орбітального польоту. Частина характеристик змінювалася під час розроблення комплексу.
Підсумок
«Аист-2Т» — російський комплекс дистанційного зондування Землі, що складається з двох малих оптичних супутників. Його головною особливістю є стереоскопічна зйомка, призначена для створення цифрових моделей місцевості та тривимірної інформації про земну поверхню.
Програму розпочали у 2019 році, а апарати створювалися РКЦ «Прогресс» із використанням досвіду попереднього «Аист-2Д». Під час розроблення були проведені міцнісні, кліматичні, електричні та вогневі ракеті «Союз-2.1б» із розгінним блоком «Фрегат» з космодрому Восточний. Після вив випробування, зокрема випробування системи корекції.
Обидва супутники стартували 28 грудня 2025 року на ракеті «Союз-2.1б» із розгінним блоком «Фрегат» з космодрому Восточний. Після виведення на орбіту з ними було встановлено зв’язок, а у 2026 році вони продовжують працювати за цільовим призначенням.
За проєктом система має панхроматичну деталізацію до приблизно 1,2 м, смугу зйомки близько 32 км, значний обсяг бортової пам’яті та високошвидкісний канал передачі даних. Окреме значення має можливість формувати стереоскопічні знімки й на їхній основі цифрові моделі місцевості.
Станом на вересень 2026 року «Аист-2Т» є одним із найновіших російських оптичних комплексів ДЗЗ малого класу та одним із російських проєктів, спочатку спроєктованих саме навколо парної стереоскопічної зйомки Землі.