Сонячна система

Відкриття на Місяці, яке можливо прискорить колонізацію нашого супутника.

Timelapse з фотографіями з NASA STEREO – Euvi 3 4 1x++

Протягом останніх кількох століть більшість людей вірили, що найімовірнішим тілом нашої Сонячної системи, яке підтримує життя за межами Землі – є Марс. Але після століть спостережень у телескопи, десятиліть досліджень космічними апаратами та кількома роверами, що досліджували його поверхню потенціал відкриття життя на Марсі залишається незрозумілим.

Кратер Альфраганус — малий ударний кратер на видимій стороні Місяця, розташований на південний захід від Моря Спокою (Mare Tranquillitatis). Названий на честь арабського астронома IX століття Аль-Фаргані (Альфрагануса), відомого своїми працями з астрономії та географії.

Море Змії — місячне море , розташоване на видимій стороні Місяця на північний схід від Моря Криз. Його діаметр становить близько 146 км. Кратер Еймарт — північно-західний край Моря Змії.

Селенографічні координати центру : ☾ 22,43°N 67,58°E.

Кратер Боудіч — це ударний місячний кратер, розташований на зворотному боці Місяця, трохи за східним лімбом; інколи за певної біблірації цей регіон можна побачити з Землі під дуже гострим кутом. Він має неправильну форму з відкритим краєм та внутрішньою лавовою підлогою.

Араґо — це середній імпактний кратер на видимій стороні Місяця, розташований у західній частині Mare Tranquillitatis, з вираженим ободком та центральною грядою. Він виділяється серед місячних морських рівнин і має кілька дрібних супутникових кратерів.

Пліч-о-пліч зображення спуску Аполлона-11, що показує вид із вікна місячного модуля поруч із ширшою панорамою, реконструйованою з даних LRO.

Іван Слюсарев, науковець НДІ астрономії Харківського національного університету, виступає з доповіддю про обертальні властивості найбільших астероїдних сімейств головного поясу. Доповідь була представлена на конференції CAMMAC-2023 і охоплює вивчення обертальних характеристик астероїдів та їх вплив на еволюцію цих тіл.

Timelapse з фотографіями з NASA STEREO, Euvi 304 20-11 HD 2:09

Кратер Кемпбелл (Campbell) — великий стародавній ударний кратер на зворотному боці Місяця, що вирізняється значними ознаками ерозії та великим розміром серед імпактних утворень супутника. Його внутрішня частина частково заповнена лавою, утворюючи темну ділянку на дні чаші.

Кратер Аль-Мамун — великий ударний кратер на видимій стороні Місяця, розташований у південному центральному регіоні. Він є частиною ланцюга кратерів Catena Abulfeda, що простягається на 210 км від південного краю кратера Abulfeda до північного краю кратера Almanon, а потім продовжується через Rupes Altai.

Беттінус — це великий ударний кратер у південно‑західній частині видимого боку Місяця, біля південного обрію диска, що при спостереженні з Землі здається витягнутим через перспективу. Він виділяється плоским дном з центральним підвищенням і трохи зношеним ободом.

Скелястий супутник під назвою Іо, є справжнім вулканічним чемпіоном, це єдине місце в Сонячній системі, окрім Землі, на якому можна побачити виверження розплавленої породи з численних вулканів.

Тімелапс для 2023 року з усіма знімками Сонця в 4K.

Кратер Кантор (Cantor) — великий ударний кратер на зворотному боці Місяця, відомий своїм майже шістикутним зовнішнім ободом та терасами на внутрішніх стінках. Названий на честь німецького математика Георга Кантора та німецького історика математики Моріца Кантора.

Аргеландер — середній імпактний кратер на видимій стороні Місяця, з порівняно плоским дном і слабко зношеним зовнішнім ободом. Розташований у гірській місцевості серед високих областей супутника.

Кратер Автолік — це молодий ударний кратер на Місяці, розташований на південному сході від Море Імбрій. Відомий своєю яскравою системою променів, що розходяться на понад 400 км від центру кратера.

Печера Mare Tranquillitatis — геологічне утворення на Місяці, виявлене за допомогою радарних досліджень, яке може мати значне значення для майбутніх космічних місій. Відкрита в районі Mare Tranquillitatis (Море Спокою), ця печера є підповерхневим лавовим тунелем, який може стати важливим ресурсом для людської присутності на Місяці.

Що, якщо в поясі Койпера, регіоні крижаних тіл і карликових планет за Нептуном, є прихована планета? Саме це нещодавно припустили два японські астрофізики в новому дослідженні. Вони проаналізували орбіти 14 транснептунових об’єктів, які демонструють незвичайну поведінку, і провели комп’ютерне моделювання, щоб побачити, чи може на них впливати прихована планета в самому поясі Койпера.

Ауверс — невеликий імпактний кратер на видимій стороні Місяця, розташований у гірському хребті Montes Haemus на південному краю Mare Serenitatis. Він має нерівний обод і частково затоплену лавою чашу.

Кратер Буркгардт — це стародавній імпактний кратер на видимій стороні Місяця, відомий своєю трохи неправильною формою та центральним підйомом у чаші. Він розташований у північно‑східній частині супутника між кількома більшими утвореннями місячної поверхні.

Хімічний склад місячної поверхні варіюється, залежно від місця, але в цілому основні елементи та мінерали, що утворюють поверхню Місяця, є схожими на ті, що зустрічаються на Землі, хоча й з деякими відмінностями. Місячна поверхня містить різноманітні елементи та сполуки, серед яких найбільш поширеними є оксиди металів.

4K відео знімків Сонця від NASA STEREO за грудень 2024 року з ефектом зуму.

Місячний реголіт — це шар пилу, ґрунту та дрібних уламків гірських порід, що покриває поверхню Місяця. Він утворився внаслідок постійних метеоритних ударів і дії космічних чинників на поверхню Місяця протягом мільярдів років. Реголіт є ключовим об’єктом вивчення в місячній геології, оскільки його хімічний склад дає важливі відомості про історію Місяця та його ресурси.

Кратер Касатус (Casatus) — великий стародавній ударний кратер, розташований поблизу південного лимбу Місяця на видимому боці супутника. Ця структура є однією з помітних морфологічних форм на південних високогір’ях Місяця.

Відео про те що таке астероїдна небезпека і як її можна потенційно уникнути. Лектор: Панасюк Андрій, студент ННІ “Фізико-технічний факультет” Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна.