Араґо — це середній імпактний кратер на видимій стороні Місяця, розташований у західній частині Mare Tranquillitatis, з вираженим ободком та центральною грядою. Він виділяється серед місячних морських рівнин і має кілька дрібних супутникових кратерів.
Селенографічні координати: приблизно 6.2° N, 21.4° E; діаметр ≈ 25.5 км; глибина ≈ 1.8 км.
Кратер Араґо (Arago) названий на честь французького астронома Франсуа Араґо (François Arago, 1786–1853), і його назва була офіційно затверджена Міжнародним астрономічним союзом (IAU) у 1935 році.
Цей ударний кратер знаходиться у західній частині лавового моря Mare Tranquillitatis, де поверхня рівнин базальтової лави поступово переходить у більш грубий рельєф центральної частини Місяця. Ободок кратера має помітний виріст у західній стінці, а всередині чаші простежується центральний гребінь, що тягнеться від дна в бік північної стінки.
Поблизу кратера Араґо на поверхні Mare Tranquillitatis видніється система гребенів‑зморшок, особливо виражена на сході та південному‑сході, які позначають ділянки, де базальтові потоки були змінені тектонічними рухами.
На північ від кратера лежить великий місячний купол Arago Alpha (α) — вулканічне утворення на високій базальтовій рівнині. Аналогічний купол, Arago Beta (β), розташований на аналогічній відстані на захід від Arago.
У безпосередній околиці коротко позначені й інші кратери: на південний‑захід від Arago лежать Manners, а пізніше — Dionysius і пара Ritter–Sabine. На південний‑схід розташована велика формація Lamont, що значною мірою була поглинута лавовими потоками Mare Tranquillitatis.
Сателітні кратери
Дрібні кратери поблизу Arago традиційно позначаються тією ж назвою з додаванням великої літери; літера ставиться на карті зі сторони, ближчої до центру головного кратера.
| Назва | Широта | Довгота | Діаметр |
|---|---|---|---|
| Arago B | ~3.4° N | ~20.8° E | ~6.9 км |
| Arago C | ~3.9° N | ~21.5° E | ~3.0 км |
| Arago D | ~6.9° N | ~22.4° E | ~4.0 км |
| Arago E | ~8.5° N | ~22.7° E | ~6.3 км |
Цікаво: деякі супутникові кратери Arago лежать на краю Mare Tranquillitatis, тож їхні межі можуть бути частково затьмарені лавовими потоками, що перекрили низькі ділянки морського дна, утворюючи «плавлений» вигляд навколо великих базальтових рівнин.