Місяць

Програма «Аполлон» – це серія американських космічних польотів, підготовлена ​​з 1961 року і здійснена в 1966–1972 роках. Мета програми полягала в тому, щоб висадити людину на Місяць, а потім безпечно повернутися на Землю.

Запрошую у політ навколо Місяця. Ви можете побачити те, що неможливо побачити у телескоп із Землі! Це зйомки космічного апарату LRO. Lunar Reconnaissance Orbiter – автоматична міжпланетна станція NASA для дослідження Місяця.

Астон — це імпактний кратер на північно‑західному краю видимого боку Місяця, що має стертий обод і відносно плоске дно через численні пізніші удари.

Погляд на труднощі повернення на Місяць для встановлення постійної присутності та багато концепцій та ідей, передбачених для досягнення цієї мети.

У цьому відео ми спробуємо вам розповісти про десять найпопулярніших мітів, пов’язаних з місячною програмою США Аполлон.

Планетологи вважають, що невеликі удари регулярно бомбардують Місяць, але донедавна вони не мали способу відрізнити нові кратери від уже рябої місячної поверхні. У 2009 році орбітальний апарат NASA Lunar Reconnaissance Orbiter (LRO) прибув на Місяць і почав робити фотографії з високою роздільною здатністю.

Кратер Альберт — крихітний ударний кратер на Місяці, розташований поблизу місця посадки радянського місячного ровера «Луноход-1» у листопаді 1970 року, в регіоні Моря Дощів (Mare Imbrium). Це один із дванадцяти названих кратерів поблизу місця посадки.

Кратер Анаксагора — молодий ударний кратер на Місяці, розташований поблизу північного полюса. Він є частиною Коперникової системи і має добре збережену систему променів, що свідчить про його відносно молодий вік.

Белл — це великий імпактний ударний кратер на далекій стороні Місяця, поблизу західного місячного лимбу, оточений численними дрібними імпактними структурами, частина з яких є його сателітними кратерами.

Барбьє — це великий ударний кратер на зворотному боці Місяця, що має зруйнований вал і незвичайний внутрішній рельєф із нетиповими утвореннями. Він лежить у південній півкулі далеко від видимої частини супутника Землі.

Кратер Абул-Вафа — це місячний ударний кратер, розташований на зворотному боці Місяця, неподалік екватора. Названий на честь перського математика і астронома Абу-ль-Вафи аль-Бузджані.

Кратер Каліппус (Calippus) — невеликий ударний кратер на видимій стороні Місяця, розташований на східному краю гірського масиву Montes Caucasus у північній частині супутника. Він має нерівний вал та грубе дно, характерні для середніх за розміром імпактних структур.

Кратер Ангстрьом — малий ударний кратер на Місяці, розташований на межі Океану Бурь (Oceanus Procellarum) на заході та Моря Імбрії (Mare Imbrium) на сході. Цей кратер має чашоподібну форму з круглим ободом і внутрішніми стінами, що спускаються до невеликого центрального дна. Його альбедо вищий за навколишні моря, а гало кратера є радарно темним, що свідчить про відсутність великих уламків серед дрібних викидів.

Берґман — це невеликий ударний імпактний кратер на далекій стороні Місяця, який має чашоподібну форму та розташований у межах великої стінної рівнини Mendeleev. Він утворився внаслідок зіткнення небесного тіла з поверхнею супутника.

Бьянкіні — це середній ударний кратер на видимій стороні Місяця, розташований уздовж північного краю гір Юра (Montes Jura) поруч із затокою веселок (Sinus Iridum). Названий на честь італійського астронома Франческо Бьянкіні.

Будівництво бази на Місяці є однією з найцікавіших тем у космічних дослідженнях, оскільки воно відкриває двері до тривалого перебування людей за межами Землі. Основними рушійними силами розвитку місячної бази є бажання проводити наукові дослідження, освоювати ресурси Місяця і забезпечити плацдарм для майбутніх місій до Марса і далі.

Монс Піко — це самотня місячна гора, що знаходиться в північній частині басейну Моря Імбріум, на південь від темного кратера Плато і на південному краї залишкового кратера.

Кратер Аль-Марракуші — малий ударний кратер на видимій стороні Місяця, розташований у східній частині Моря Плодовитості (Mare Fecunditatis). Він є круглою, симетричною формою з внутрішніми стінами, що спускаються до центру.

Кратер Віппл — малий ударний кратер на зворотному боці Місяця, розташований поблизу північного полюса. Цей кратер цікавий тим, що його внутрішнє дно постійно перебуває в тіні, що створює умови для накопичення льодових відкладень, зокрема водяного льоду.

Катена Абульфеда — це довга лінія імпактних кратерів (ланцюг кратерів) на видимій стороні Місяця, що розтягнулася від південного обода кратера Abulfeda до північного краю кратера Almanon і далі через гірську ділянку Rupes Altai.

Алоха — це маленький імпактний кратер на видимій стороні Місяця, розташований у північній частині океану лавових рівнин Oceanus Procellarum неподалік від гірського ланцюга Montes Agricola. Він має невеликі розміри й мало зруйнований обід.

Катени (лат. catena — «ланцюг») — це ланцюжки кратерів на Місяці, які часто виглядають як серії маленьких кратерів, розташованих на певній лінії, і утворюють схожі на ланцюг структури. Катени можуть бути результатом падіння групи метеоритів, що летіли близько один до одного або внаслідок ефектів геологічної активності, хоча зазвичай їх формування пов’язане з ударними процесами.

Кратер Аль-Газен — помірно великий ударний кратер на видимій стороні Місяця, розташований поблизу східного краю Моря Кризіум (Mare Crisium). Він названий на честь арабського вченого Ібн аль-Хайсама (965–1040), відомого також як Аль-Газен, який зробив значний внесок у розвиток оптики та наукового методу.

Арзачел — це великий і чітко виражений імпактний кратер на видимій стороні Місяця з добре збереженими терасами стінок і високим центральним піком, що робить його одним із найяскравіших об’єктів для спостереження в телескоп. Він є частиною характерної лінії кратерів разом із Ptolemaeus і Alphonsus.

Балбоа — це ударний кратер на видимій стороні Місяця, розташований поблизу західного крайового регіону, який при спостереженні з Землі виглядає подовженим через перспективне спотворення. Він має зруйнований обід і лавове дно з тріщинами.

Баррінґер — це ударний кратер на зворотному боці Місяця у південній півкулі, що має відносно круглу форму з центральним підйомом та розташований поблизу великої басейнової структури Apollo. Його названо на честь американського геолога Даніеля Баррінґера.