Космопанк

Прибуття

Вогні мегаполісу світилися крізь густий смог, відбиваючись у хромованих панелях хмарочосів, а неонові вивіски пульсували ритмом космічного міста. Земля, яку люди звикли вважати своєю непохитною домівкою, насправді була осередком тендітної рівноваги між природою і машинами.

Два ворожі півкулі змагаються за те, щоб першими успішно посадити людину на Марс, але замість цього вони втрачаються і потрапляють на маленьку зірку, де постійно точаться бої з монстрами.

Читати далі »Космопанк | Ракетний поїзд

Читати далі »Космопанк | Дирижабль-аеростат для Венери

Тінь Місяця повзла стежкою, мов живий змій, холодна й безмовна, але повна наміру. Вона не просто лежала на землі — вона шепотіла, лоскотала свідомість, зваблювала серце, що наважилось дивитись в ніч.

Ніч опустилася на місто, і з самого початку я відчував, що щось невідоме спостерігає. Повітря було густим, як тягуча смола, а небо — чорним, мов запечатаний саркофаг. Я стояв на краю даху, дивлячись униз, і бачив, як металеві істоти крокують по вулицях, мов чудовиська з іншого світу, об’їдаючи землю своїм холодним світлом.

Війна світів… І навіть тепер, коли я пишу ці рядки, мій розум затьмарений і моє серце стиснуте холодним страхом, я відчуваю, як вона все ще нависає над світом, мов безжальний кошмар, що не дає спокою ні живим, ні мертвим. Це не була проста війна — ніби боротьба між двома арміями, двома націями. Ні, це була боротьба за саму суть існування, за душу планети, яка кричала під важким кроком невідомого ворога.

В епоху, коли метал і пара стали основою космічних подорожей,
на обрії з’явились несподівані герої — дерев’яні ракети.

Два ворожі півкулі змагаються за те, щоб першими успішно посадити людину на Марс, але замість цього вони втрачаються і потрапляють на маленьку зірку, де постійно точаться бої з монстрами.

Світ раптово опиняється на межі катастрофи після таємничого космічного явища — більшість людей втрачають зір після спостереження за яскравими спалахами в небі (ймовірно, супутникова чи біологічна зброя).

У 2157 році, коли люди вже навчилися жити і любити у вакуумі космосу,
з’явилася вона — Вів’єн Вега.

Читати далі »Космопанк | Ракетні будинки 7

Марсіанин Доп разом із своїми супутниками прибуває на Землю в межах міжпланетної місії для пошуку жінок. Він доводить, що марсіани мають бездоганний смак, коли одна з його перших здобичей виявляється сексуальною вченою доктором Маржорі Болен.

Не тінь, не світло —
а проміжок між.
Альпійська долина —
мов шепіт крізь час,
затиснута горами,
мов слово в губах,
яке не наважились
сказати Землі.

У тому році, коли риба почала народжуватися вже смаженою, а дощ ішов лише по четвергах, у нашому містечку з’явилося Дзеркальне Сонце. Ніхто не бачив, як саме це сталося, але одного ранку люди вийшли на подвір’я і помітили, що світло не падає з неба — воно ніби піднімається із землі, відбиваючись у калюжах, у вікнах, у зіницях котів.

Читати далі »Космопанк | Космічна база 3

Світло й звук мандрували світом, неначе давні боги, що забули своє ім’я. Вони не мали тіла, але відчуття їхньої присутності змушували землю тремтіти й небо світитися. Кожна вулиця старих міст ставала ареною їхнього танцю: лампи згиналися під тяжкістю мелодій, а тіні ховалися в кутах, бо знали — світло і звук можуть проковтнути все, що наважується їх не слухати.

Минуло 9 років від першого польоту дерев’яної ракети.
З неба Тік-Таку вже зникли парові хвости,
але в повітрі залишався запах смоли, що пам’ятає політ.

Читати далі »Космопанк | Мрії про небо