Баркла — це ударний місячний кратер на видимій стороні Місяця поблизу східного крайового регіону, що має практично круглу форму з центральним підйомом у чаші. Раніше він був позначений як «Langrenus A» перед тим, як отримати власну назву.
Селенографічні координати: приблизно 10.65° S, 67.2° E; діаметр ≈ 41 км.
Кратер Баркла названий на честь англійського фізика Чарлза Гловера Баркли (Charles Glover Barkla, 1877–1944), лауреата Нобелівської премії з фізики 1917 року, і його назва була офіційно затверджена Міжнародним астрономічним союзом у 1979 році.
Баркла розташований поблизу східного краю Місяця на видимому боці поверхні, трохи східніше від великого кратера Langrenus, на захід від цього кратера знаходиться подібного розміру кратер Kapteyn.
Обідок кратера майже круглий, хоча трохи подовжений у напрямку північний‑схід — південний‑захід. Вал виглядає відносно слабо зруйнованим пізнішими ударами, а внутрішні стінки не мають помітних дрібних кратерів. У центрі чаші розташований центральний пік, що з’єднаний із низьким гребенем, який тягнеться з півдня до північного‑сходу.
Через близькість до крайової області Місяця кратер може здаватися сплющеним або дещо видовженим при спостереженні з Землі в телескопи, особливо під час фаз, коли спостерігаються ефекти перспективного спотворення («foreshortening»).
Супутникові кратери
За сучасною місячною номенклатурою кратер Баркла не має офіційно позначених супутникових кратерів (тобто форм із додаванням букв у назві Barkla A, Barkla B тощо) у міжнародних каталогах IAU.