Феномени, в яких інформація виникає у свідомості через візуальні, концептуальні або когнітивні форми, але без звичного процесу мислення, навчання або сенсорного сприйняття.
Ці форми не обов’язково передбачають комунікативного джерела, але відрізняються високою структурністю та цілеспрямованістю змісту.
D3.2.1. Невербальні ментальні образи
Аномальні внутрішні візії, які мають чітку структуру та інформаційне навантаження, але не транслюються як мова або текст.
Ознаки
- образи не є звичайними фантазіями чи уявою;
- структура часто нагадує інформаційну модель або схему;
- візуальні елементи можуть містити логіку, пропорції, механізми чи дані.
Категорії
1. Візії, що мають інформаційний зміст
- образи, які несуть дані (наприклад, конструктивні, технічні, фізичні відповідності);
- сценічні структури, які виглядають як демонстрація або «пояснення»;
- візуальні фрагменти, що містять функціональні взаємозв’язки.
2. Структуровані “ментальні сцени”
- сцени з внутрішньою логікою розвитку або композиції;
- системні, а не випадкові візуальні моделі (наприклад, «процес», «механізм», «розкладка»);
- сцени, які мають інваріантність при повторному сприйнятті.
3. Образи з вбудованими технічними або науковими деталями
- форми, схожі на:
- схеми,
- креслення,
- діаграми,
- структурні моделі;
- елементи, які виглядають як:
- формули,
- розрахунки,
- фізичні параметри,
- моделі систем;
- зображення з ознаками спеціалізованого змісту.
Особливі випадки
- «екранні» образи (візії, що виглядають ніби проєктовані);
- сцени, які змінюються відповідно до фокусу уваги або інтересу;
- образи, що поводяться як інтерфейс або система навчання.
D3.2.2. Екзогенні мисленнєві структури
Думки, ідеї або концепти, що з’являються у свідомості без ознак власного когнітивного походження, часто цілісні, завершені та структуровані, наче “вкладені” ззовні.
Ознаки
- відсутність внутрішнього логічного ланцюга, що веде до думки;
- зміст має завершеність або «нехарактерну» структуру;
- час появи думки не збігається з темою, контекстом чи емоційним станом.
Категорії
1. Зміст думок, що не має внутрішнього походження
- поява ідей без асоціативного або раціонального підґрунтя;
- чужорідність структури думки при нормальній свідомості;
- відчуття «отримання», а не «генерації» змісту.
2. Послідовності ідей, які формуються зовні
- думки утворюють серію, ніби виклад;
- нові елементи додаються у правильному порядку, немов за планом;
- структура нагадує наратив, інструкцію або лекцію.
3. Накладені логічні або математичні концепти
- раптове формування логічних блоків, які не є результатом мислення;
- ідеї з внутрішньою математичною або формальною структурою:
- аксіоматика,
- доведення,
- алгоритмічні правила;
- концепти, що виглядають як частина більшої теоретичної системи.
Особливі випадки
- думки, що змінюються незалежно від волі спостерігача;
- структури, які мають темп або ритм “передачі”;
- ідеї, які зберігають цілісність при пізнішій реконструкції.
D3.2.3. Перцептивно-інформаційні ін’єкції
Різкі, нерозгорнуті в часі форми отримання знань або даних, які не могли бути набуті шляхом навчання, читацького досвіду або сенсорного контакту.
Це одна з найсильніших форм аномального когнітивного впливу.
Ознаки
- знання з’являється миттєво, як «готовий блок»;
- зміст може бути спеціалізованим або технічно складним;
- відсутня звична пам’ятева або навчальна робота.
Категорії
1. Раптове отримання знань без процесу навчання
- виникнення інформації без попередніх етапів:
- читання,
- вивчення,
- розумової роботи;
- «відчуття факту» — знання не обґрунтоване, але точне.
2. “Передані” технічні або наукові блоки інформації
- поява складних концепцій:
- фізичних,
- біологічних,
- інженерних,
- математичних;
- знання можуть мати системну структуру або прикладну форму (моделі, причинні зв’язки).
3. Знання, що не можуть бути отримані з досвіду
- інформація, яка не могла бути відома суб’єкту:
- через відсутність освіти,
- непоінформованість,
- неможливість доступу до даних;
- концепти з позадосвідною природою (наприклад, теоретичні, абстрактні, спеціалізовані).
Особливі випадки
- знання, що стосується складних систем (космологічних, технічних, теоретичних);
- ін’єкції, які відбуваються у “вузлах стану” — на межі сну, гіпнагогії, гіпнопомпії;
- знання, яке згодом підтверджується або виявляється коректним.