Фіксуються об’єкти, здатні переходити між середовищами з радикально різними фізичними параметрами (густина, в’язкість, тиск, хвильові властивості) без помітної зміни швидкості, траєкторії або енергетичного профілю. Така поведінка суперечить класичній аеродинаміці, гідродинаміці та відомим інженерним рішенням.
Ключові ознаки
- Відсутність фаз:
- гальмування;
- адаптації;
- перебудови руху.
- Збереження:
- швидкості;
- вектору руху;
- стабільності траєкторії.
- Відсутність характерних слідів середовищ:
- бризок;
- хвиль;
- кавернації;
- ударних хвиль;
- теплового сліду.
Типові переходи середовищ
1. Повітря → вода
- Об’єкт входить у воду:
- без сплеску;
- без утворення хвиль;
- без втрати швидкості.
- Не спостерігається:
- гідродинамічного опору;
- турбулентного шлейфу;
- кавернаційної порожнини.
- Радарні та сонарні дані:
- демонструють безперервну траєкторію;
- не фіксують енергетичного «зламу».
Аномальність:
За класичною фізикою навіть надміцний об’єкт при гіперзвуковому вході у воду мав би бути зруйнований.
2. Вода → повітря
- Об’єкт виходить з води:
- без фонтану;
- без аеродинамічного «вибуху»;
- без втрати стабільності.
- Відсутні:
- бризки;
- сліди турбулентності;
- різке зростання теплового випромінювання.
- Часто спостерігається:
- миттєвий перехід у вертикальний або косий набір висоти.
Аномальність:
Жодна відома технологія не дозволяє уникнути імпульсної взаємодії між водою і повітрям.
3. Повітря → вакуум / високі ешелони
- Плавний або миттєвий вихід за межі щільних шарів атмосфери.
- Не фіксується:
- зміна режиму руху;
- зростання теплового навантаження;
- типові для ракет профілі тяги.
- Об’єкт може:
- зберігати атмосферну маневровість;
- не демонструвати орбітальної динаміки.
Фізичні парадокси
- Порушення:
- закону збереження імпульсу (у класичній інтерпретації);
- моделей опору середовища;
- енергетичного балансу.
- Відсутність:
- межі розділу середовищ у спостереженнях;
- характерних хвильових явищ.
Гіпотетичні пояснювальні класи
- Ізоляція об’єкта від середовища
- локальне екранування;
- «ковзання» крізь середовище.
- Зміна локальних фізичних параметрів
- контроль густини;
- контроль тиску;
- модифікація взаємодії з матерією.
- Польовий режим руху
- об’єкт рухається не в середовищі, а крізь нього;
- середовище не сприймає об’єкт як тверде тіло.
Супутні індикатори
- Збої:
- радарів;
- сонарів;
- інфрачервоних сенсорів.
- Різна «видимість» об’єкта:
- у різних діапазонах;
- у різних середовищах одночасно.
- Локальні аномалії:
- тиску;
- електромагнітного фону;
- температури.
Ця категорія є одним з найсильніших кінематичних маркерів неаеродинамічного принципу руху, оскільки вона не може бути пояснена масштабуванням або вдосконаленням відомих людських технологій.