Аномальні групові зміни мислення, пам’яті та інтерпретації, які виникають одночасно у кількох людей без зовнішнього когнітивного чинника. Характерною рисою є синхронність: порушення з’являються і зникають у групі майже одночасно, а їхній зміст часто збігається.
E2.2.1. Одночасна втрата часу
Групи фіксують однакові часові розриви або викривлення.
Розгорнуто:
- У кількох людей виникає відчуття «пропущеного» відрізка часу однакової тривалості (наприклад, усі не пам’ятають ті самі 7–12 хвилин).
- Групове сприйняття часу може «розтягуватися» чи «стискатися» синхронно: учасники описують одні й ті ж події як дуже тривалі або миттєві.
- Втрата часу не супроводжується дезорієнтацією: люди орієнтуються в просторі, але не можуть реконструювати певний часовий фрагмент.
- Після епізоду учасники можуть незалежно один від одного надавати схожі або ідентичні описання відсутнього проміжку (наприклад, відчуття «порожнечі», «ступору», «затемнення»).
E2.2.2. Спільні провали пам’яті
Колективна відсутність пам’яті щодо певного проміжку чи події.
Розгорнуто:
- Група не може згадати конкретну подію, фразу, рішення чи дію, хоча зовнішні докази вказують, що це відбулося.
- У кількох людей проявляється однакова структура забуття: вони не пам’ятають тих самих деталей, але пам’ятають однакові «крайні точки» — наприклад, що було до і після.
- Іноді фіксуються «синхронні помилкові спогади»: усі учасники колективно пригадують одну й ту саму подію, яка насправді не відбувалася.
- Провали пам’яті не мають емоційного маркера (немає страху, стресу чи сорому); вони сприймаються як нейтральний факт, що робить явище ще більш нетиповим.
E2.2.3. Єдина помилкова або змінена інтерпретація подій
Групове формування однакового хибного висновку або «надбудованого сенсу».
Розгорнуто:
- Кілька людей одночасно формують однакове зміщене тлумачення нейтральної або неоднозначної ситуації.
- Інтерпретація може бути надзвичайно деталізованою й узгодженою між учасниками, навіть без комунікації між ними.
- Часто описується «відчуття очевидності»: група сприймає нову інтерпретацію як єдину логічну, навіть якщо раніше вона здавалась абсурдною.
- Після завершення епізоду учасники можуть здивовано визнати, що синхронно «прийшли до неправильного висновку».
- У деяких випадках інтерпретація містить елементи, яких жоден учасник окремо не міг придумати, але які виникли у всіх одночасно.