Цей розділ описує сигнали та дані, у яких виявляються ознаки високорівневої або нетипової алгоритмічної структури — фрактальність, нелінійні принципи побудови, багатовимірні логічні конструкції та інші ознаки, невідомі в земних системах.
Йдеться не про зміст даних, а про формальні властивості їхньої інформаційної організації.
D2.2.1. Фрактальні та самоподібні структури
Структури, які демонструють стійку самоподібність на різних масштабах, що не характерно для земних цифрових форматів.
Ознаки
- повторювані патерни на різних рівнях масштабу, виявлені при аналізі бітових, байтових чи блокових послідовностей;
- збереження структурної форми при зміні масштабу (масштабна інваріантність);
- «деревоподібні» або рекурсивні структури, які з’являються в межах одного й того самого масиву.
Категорії
1. Дані зі стабільною фрактальною ієрархією
- послідовності, в яких структури в середині блоків повторюють структури вищого рівня;
- ієрархії з чіткими коефіцієнтами масштабування, наприклад 1:3, 1:5, “золотий перетин”, або нестандартні пропорції;
- фрактальні спектральні характеристики (1/f^α) на кількох рівнях декомпозиції.
2. Код, що самовідтворюється на різних масштабах
- рекурсивні шаблони, які зустрічаються на рівні бітів, потім на рівні сегментів, потім на рівні пакетів;
- структурні «клонування» — коли групи байтів повторюються з варіаціями, але з тією самою логікою;
- багаторівнева симетрія (наприклад, дзеркальна, ротаційна, спектральна).
Особливі випадки
- появи фрактальної структури в часі (динамічні фрактали);
- самоподібні структури без видимої математичної закономірності, але з високою регулярністю;
- фрактальна організація з «вбудованими» помилковими повтореннями, які можуть бути частиною алгоритму.
D2.2.2. Нелінійні коди
Структури, які не відповідають лінійним або булевим логічним нормам земних цифрових алгоритмів.
Ознаки
- послідовності, що не піддаються декодуванню через відсутність лінійних залежностей;
- відсутність чіткої точки початку та кінця інформаційних блоків;
- кодові структури, у яких зміст залежить від історії попередніх станів (динамічна логіка).
Категорії
1. Алгоритмічні патерни, які не базуються на земній логічній арифметиці
- кодові структури, що використовують невідомі операції замість XOR/AND/OR;
- дані, які проявляють небулеві оператори (наприклад, багатозначна логіка чи логіка над комплексними або гіперкомплексними просторами);
- нелінійні залежності між бітами (наприклад, квадратичні, експоненційні, хаотичні).
2. Алгоритми без чіткого початку/кінця («плаваючі цикли»)
- цикл починається в одному місці даних, але закінчується в іншому, і може зміщуватися у часі;
- структура потоку не розбивається на кадри, а перетікає від одного стану до іншого;
- алгоритм може мати «квазистаціонарний режим», що змінюється еволюційно.
Особливі випадки
- сигнатури нелінійної динаміки (наприклад, атрактори Лоренца у бітових послідовностях);
- дані, що демонструють хаотичні, але детерміновані властивості;
- кодові структури, які поводяться як системи зі зворотним зв’язком.
D2.2.3. Гіперструктуровані блоки
Дані з надзвичайно складною внутрішньою організацією, що включає кілька рівнів логічної, семантичної або алгоритмічної інформації одночасно.
Ознаки
- блоки, які містять вкладені структури, кожна з яких відповідає власному «правилу»;
- дані, що одночасно демонструють низькорівневу бітову організацію і високорівневі багатовимірні патерни;
- сигнали, у яких інформація з’являється у кількох незалежних вимірах (частота, час, фаза, енергетичні рівні).
Категорії
1. Дані з багатовимірною логічною організацією
- блоки, що описуються не лінійним масивом, а матрицею, тензором або багатовимірною топологією;
- логічна структура, де кожна «вісь» відповідає окремій системі правил;
- складні перехресні залежності, які нагадують багатовимірні алгоритми чи моделі.
2. Послідовності, що містять кілька рівнів інформації одночасно
- «коди в кодах», де один шар даних накладений на інший (наприклад, бітова інформація + фазове кодування + структура пауз);
- організація, схожа на мультиплексування, але з нетиповими алгоритмами злиття;
- блоки, у яких окремі фрагменти мають власні внутрішні протоколи.
Особливі випадки
- гіперструктури, які змінюють розмірність під час передачі;
- багатоканальна організація, де потоки даних впливають один на одного;
- дані з ознаками багаторівневої обчислювальної моделі.
