Біологічні системи, у структурі яких інтегровані елементи, що за властивостями нагадують технологічні або інженерні модулі. Такі гібриди перевищують межі традиційної земної біології та демонструють функціональну взаємодію з фізичними процесами, зазвичай властивими штучним пристроям.
B4.3.1. Енергетичні модулі
Органічні структури, здатні:
- акумулювати енергію у формах, нетипових для біохімії (наприклад, стабільні електростатичні або квантові стани);
- генерувати потоки енергії з ефективністю, що перевищує фотосинтез або хімотрофію;
- працювати як біологічні «акумулятори» або перетворювачі енергії.
B4.3.2. Матеріальні інтерфейси
Структури, подібні до:
- антенних систем або хвильоводів;
- модульованих поверхонь, що перенаправляють або фокусують електромагнітні хвилі;
- частково неорганічних елементів, які можуть виконувати роль сенсорних або комунікаційних платформ.
B4.3.3. Обчислювальні або “логічні” біокомпоненти
Фрагменти організму, що проявляють властивості:
- багатоступеневої логічної обробки сигналів;
- модульної або програмованої поведінки (аналог біологічних процесорів);
- складних внутрішніх мережевих динамік, які не зводяться до нейронних чи регуляторних систем Землі.
B4.3.4. Комунікаційні модулі
Системи, що забезпечують:
- випромінення EM-сигналів або інших фізичних патернів;
- передачу структурованої інформації між організмами;
- створення локальних інформаційних полів або «мереж» з іншими об’єктами.