Клас палеобіологічних свідчень, що відображають незвичний або неможливий для земних організмів хімічний склад та структурну організацію викопних об’єктів. Цей тип аномалій розглядається як індикатор потенційного неземного походження або альтернативної біохімії, не представленої у відомому земному біологічному різноманітті.
B2.2.1. Нетиповий хімічний склад
Фосилії або мікроструктури, що демонструють хімічні пропорції, відхилені від земних біогенних норм.
Основні прояви:
- Атипові елементарні профілі: надлишок або дефіцит елементів, які не характерні для земного метаболізму (наприклад, надмір нікелю, ванадію, бору, германію).
- Неземні ізотопні співвідношення для C, N, O, Si та S, що не відповідають жодним геохімічним процесам Землі.
- Високі концентрації рідкісних або нестабільних елементів, які на Землі не включаються до біомолекул.
- Відсутність класичних біогенних маркерів (ліпідів, амінокислот, стеролів), замінена іншими органічними матрицями.
B2.2.2. Аномальна мінералізація
Форми фосилізації, що не характерні для земного життя або передбачають альтернативні біомінеральні механізми.
Основні прояви:
- Біомінеральні матриці нового типу: структури, побудовані з мінералів, які земні організми не використовують (наприклад, карбіди, нітриди, силікати високого тиску).
- Функціональна мінералізація: мінерали виконують не захисні, а метаболічні або структурні ролі.
- Композитні структури (наприклад, чергування шарів металів і силікатів), які неможливо пояснити геологічними процесами.
- Утворення мінералів при температурах/тисках, які не відповідають умовам осадження чи діагенезу у земних середовищах.
B2.2.3. Полімерні структури поза земною біохімією
Полімери або макромолекулярні каркаси, які не можуть бути утворені за допомогою відомих земних біохімічних шляхів.
Основні прояви:
- Органічні полімери з нетрадиційними зв’язками (наприклад, стійкі C–N–Si ланцюги, бороорганічні або фосфазенові скелети).
- Відсутність аналогів серед земних білків, нуклеїнових кислот або полісахаридів.
- Полімери з надвисокою стабільністю, які зберігаються навіть у середовищах, що повністю руйнують земні біоматеріали.
- Функціонально організовані матриці, що нагадують інформаційні структури чи метаболічні мережі, але не відповідають земним принципам самоорганізації.