“Новий” OTRAG – на базі сучаних технологій

Якщо «перетворити» OTRAG із використанням сучасних технологій, ми отримаємо концепт, що поєднає філософію модульності Кайзера з напрацюваннями SpaceX, Rocket Lab, Relativity Space і навіть стартапів типу SpinLaunch.

Що змінилося б:

1. Матеріали
   • Замість дешевої сталі → композити (вуглепластик), 3D-друковані сплави.
   • Легші конструкції = краща масова ефективність.
2. Двигуни (модулі CRPU)
   • Замість простих pressure-fed → невеликі електронасоси (як у Rocket Lab Electron).
   • Тяга модуля вища, ISP кращий, масштабування ефективніше.
3. Пальне
   • Можливість перейти з гасу/перекису на метан-кисень (LOX/LCH4) для екологічності та повторного використання.
   • Альтернатива: «green propellants» (наприклад, LMP-103S).
4. Керування
   • Замість грубого диференційного дроселювання →
     • гімбалінг частини модулів,
     • електроніка з IMU + GPS,
     • системи RCS на холодному газі для roll-control.
5. Масштабування
   • Оновлений OTRAG міг би працювати як LEGO-ракета: 4 модулі = sounding rocket, 16–20 = малий орбітальний носій, 100+ = важка ракета.
   • Виробництво на 3D-принтерах = дешевше і швидше.
6. Повторне використання
   • Сучасна версія могла б отримати парашути або крило (схоже на Rocket Lab Neutron чи Starship booster), щоб модулі поверталися.

Приблизне порівняння:

Параметр	OTRAG (1970-ті)	OTRAG 2.0 (умовний)
Матеріали	Сталь, алюміній	Композити, 3D-друк
Двигун	Pressure-fed, низький ISP	LOX/CH4, електронасоси
ISP	~250 с	320–340 с
Контроль	Дроселювання клапанами	Гімбалінг + IMU + RCS
Повторне використання	Ні	Часткове (повернення модулів)
Вартість запуску	~$0,5–1 млн (у цінах 1970-х)	<$5 млн (сучасний мікроланч)
Ніша	Експериментальна	Конкуренція з Rocket Lab, Firefly, Relativity

Сучасна «перероджена OTRAG» була б чимось середнім між Rocket Lab Electron (електронасоси) і Relativity Terran 1 (3D-друк + модульність). Це міг би бути дуже гнучкий і дешевий носій для малих супутників, навіть із потенціалом масштабування у середній клас.