Абу-ль-Фіда — ударний кратер на Місяці, розташований у центральній материковій частині видимої півкулі. Названий на честь арабського історика та географа Абу-ль-Фіди (1273–1331). Назву затверджено Міжнародним астрономічним союзом у 1935 році.
Селенографічні координати: 13,87° пд. ш., 13,91° сх. д.
Діаметр: 62,2 км
Глибина: 1,23 км
Колонг: 346° (під час сходу Сонця)
Геологічні особливості
- Форма валу: південна та північно-східна частини валу поцятковані численними дрібними кратерами, південно-західна частина пересічена долинами. Внутрішній схил валу помітно ширше в східній частині, північна частина вже сильно зруйнована.
- Висота валу: найбільша висота над навколишньою місцевістю становить 1250 м.
- Об’єм кратера: приблизно 3700 км³.
- Дно чаші: заповнене або породами, викинутими при імбрійському імпакті, або лавовими потоками, має відносно рівний рельєф без помітних структур.
- Центральний пік: відсутній, ймовірно, прихований при заповненні кратера.
Супутні кратери
| Літера | Широта | Довгота | Діаметр |
|---|---|---|---|
| A | 16,4° S | 10,8° E | 14 км |
| B | 14,5° S | 16,4° E | 15 км |
| BA | 14,6° S | 16,8° E | 13 км |
| C | 12,8° S | 10,9° E | 17 км |
| D | 13,2° S | 9,5° E | 20 км |
| E | 16,7° S | 10,2° E | 6 км |
| F | 16,2° S | 13,0° E | 13 км |
| G | 13,1° S | 9,0° E | 7 км |
| H | 13,8° S | 9,6° E | 5 км |
| J | 15,5° S | 10,0° E | 5 км |
| K | 14,9° S | 10,6° E | 10 км |
| L | 14,1° S | 10,7° E | 5 км |
| M | 16,2° S | 12,1° E | 10 км |
| N | 15,1° S | 12,2° E | 14 км |
| O | 15,4° S | 11,2° E | 7 км |
| P | 15,5° S | 11,5° E | 5 км |
| Q | 12,8° S | 12,3° E | 3 км |
| R | 12,8° S | 13,0° E | 7 км |
| S | 12,2° S | 13,3° E | 5 км |
| T | 14,8° S | 13,8° E | 7 км |
| U | 13,0° S | 13,8° E | 6 км |
| W | 12,5° S | 13,9° E | 5 км |
| X | 15,0° S | 14,0° E | 6 км |
| Y | 12,8° S | 14,1° E | 5 км |
| Z | 14,7° S | 15,2° E | 5 км |
Наукове значення
Кратер Абу-ль-Фіда є важливим об’єктом для вивчення геологічної історії Місяця. Його розташування в межах центральної материкової частини видимої півкулі та наявність численних супутніх кратерів дозволяють дослідникам аналізувати процеси, що відбувалися в цих регіонах.