Листопад 2020 був періодом перехідної активності на Сонці: з однієї сторони зірка все ще виходила з сонячного мінімуму, який тривав кілька останніх років (частина переходу між 24‑м і 25‑м сонячними циклами), а з іншої — почали з’являтися більш виражені магнітні області, сонячні плями та спалахи, що свідчило про поступове наростання активності Сонячного циклу 25.
Загальний контекст
На кінець 2020 року Сонце було в ранній фазі Сонячного циклу 25 — циклу магнітної активності, який розпочався після мінімуму в грудні 2019 року й передбачався поступово зростати до максимуму приблизно в середині 2020‑х років.
Листопад був одним з місяців, коли активність сонячних плям і спалахів поступово збільшилась порівняно з попереднім сонячним мінімумом.
Сонячні спалахи
У листопаді 2020 Сонце демонструвало більш часті спалахи, ніж у попередні місяці циклу, але їхня інтенсивність переважно залишалась помірною — здебільшого C‑класу зі спорадичними M‑клас подіями:
- За даними архівів сонячної активності, M4‑клас спалах був зафіксований 29 листопада 2020, який був одним із найпотужніших у новому циклі станом на той час.
- Це M4.4‑спалах (за даними деяких спільнот аматорів радіозв’язку) був значно сильнішим за типові події цього циклу на той час і став «рекордним» у межах Сонячного циклу 25 до кінця листопада.
- Однак спалахи класу X (найпотужніші) не траплялися на видимому диску Сонця, тобто сильних спалахів із прямим потенційним впливом на Землю у листопаді 2020 не було.
У період листопада домінували C‑клас спалахи, що звучить як типова активність від активних областей із помірною магнітною конфігурацією.
Сонячні плями і активні регіони
У листопаді на диску Сонця було кілька активних регіонів (груп сонячних плям), у тому числі регіон NOAA AR2786 (β‑γ), який мав підвищений потенціал до фларингової активності та продукував серію C‑клас спалахів.
Активні області мали складні магнітні структури, що типово для періоду поступового зростання активності на Сонці, коли з’являється більше плям і збільшується кількість фларингових подій.
Корональні викиди мас (CME) та SEP‑події
Однією з найбільш помітних подій цього місяця стало масове виверження корональної маси (CME) 29 листопада 2020, пов’язане зі спалахом M4‑класу, що спричинило одну з перших SEP‑подій (Solar Energetic Particle Event) нового циклу — розширений потік енергетичних частинок у геліосфері.
Моделювання та спостереження показують, що цей CME мав широке поширення у космічному середовищі, хоча його головний удар не був спрямований прямо на Землю або не спричинив значного геомагнітного шторму, коли віддалена частина CME пройшла поблизу.
Геомагнітна погода на Землі
У листопаді 2020 геомагнітна активність була переважно слабкою або помірною.
- У кінці місяця SIDC відзначав низький рівень геомагнітних збурень, і прогнози передбачали лише спокійні або злегка нестабільні умови для магнітного поля Землі.
- Через це більш сильні геомагнітні бурі (G‑клас) та великі аврори (полярні сяйва) у листопаді 2020 були малоймовірними або слабкими, оскільки CME не були інтенсивно спрямовані нам Землю.
Особливості циклу
Листопад 2020 припадав на період, коли Сонце почало виходити з тривалого мінімуму активності, що спостерігався у 2019–2020 роках. Ця фаза є характерною для початку нового Сонячного циклу 25, коли кількість плям і фларингових активностей поступово зростає після найспокійнішого мінімуму.
Основні факти про Сонце у листопаді 2020
- Сонце було у ранній фазі Сонячного циклу 25 після тривалого мінімуму активності.
- Було помітне поступове збільшення числа сонячних плям та активних магнітних областей.
- Зареєстровано серію C‑клас спалахів, а також M4‑клас спалах 29 листопада 2020, один із найпотужніших на той момент у новому циклі.
- Пов’язані корональні викиди мас (CME) мали розширений характер, але без сильного прямого впливу на Землю у вигляді великих геомагнітних бур.
- Геомагнітна активність була спокійною до помірної, з низькими показниками індексів магнітних коливань.