Сонце – Сон це – Sun це – The Sun – Це sun
У маленькому містечку, яке ніколи не було на жодній карті, старі вчителі стверджували, що слова мають власні серця. Вони б’ються, змінюючи форму, коли їх вимовляють по-різному, або коли їх записують на чужій мові. Так сталося з «Сонцем». У ранньому дитинстві ми називали його просто Сонце — величезний жовтий диск над дахами, що обігріває наші порожні подвір’я й шумить крізь пальці.
Але з часом воно стало «Сон це». Мов крижана водяна лінія, ця фраза розтягнулася на складові: «сон» і «це», і в слові з’явилося невидиме подихання часу. Діти, що вперше навчилися читати, вимовляли його як закляття, і хто знає, можливо, саме тоді вони вперше почули, як Сонце сміється.
Потім воно стало «Sun це». Тут уже захоплювала загадка: сонце, що виходить за межі мови, ніби птах, який прагне нових обріїв. Старі вулиці нашого містечка наповнилися незрозумілими шепотами, і всі, хто наважувався вигукнути «Sun», відчували дивний прилив тепла в серці, хоч у повітрі була тільки прохолода.
І нарешті з’явилося «The Sun». Цей варіант, вирощений англійською мовою, ніби прилетів із далекого міста, де люди живуть, не дивлячись на свої подвір’я. Коли ми вперше прочитали його в газеті, всі ми відчули легкий смуток і захоплення одночасно. Сонце більше не належало лише нашому місту: воно належало всьому світу, і кожне серце могло вловити його тепло.
А потім хтось сказав: «Це sun». І сталося щось неймовірне: слова повернулися до нас, але уже змішані, як зерна кориці з піском. «Це sun» — і раптом ми зрозуміли, що сонце завжди було одним і тим самим, але кожна мова надавала йому інший відтінок, наче акварель, яку ніхто не сміє змінювати, бо вона оживає в погляді того, хто дивиться.
І так, у нашому містечку, люди навчилися шукати сонце не на небі, а у словах. Діти читали його, літні жінки шепотіли, а рибалки дивилися на море й знали: сонце не світить лише в небі, воно живе в кожному з нас, у кожному «Сонце», «Sun», «The Sun» і навіть у тих тихих хвилинах, коли ми просто кажемо «Це sun». Бо справжнє сонце, як і справжнє кохання, не потребує перекладу, воно розквітає лише там, де люди готові його побачити.