Перейти до вмісту

Радіаційний пояс Ван Аллена

    1958. Джеймс Ван Аллен (James Van Allen) відкрив радіаційні пояси Землі.

    Радіаційні пояси Ван Аллена — це області навколо Землі, що містять енергійні заряджені частинки, переважно електрони та протони, які утримуються магнітним полем планети. Ці пояси захищають атмосферу від сонячного та космічного випромінювання, але також можуть становити небезпеку для космічних апаратів і астронавтів.

    Структура та розташування

    Земля має два основних радіаційних пояси:

    • Внутрішній пояс: розташований на висотах від 1000 до 12000 км над поверхнею Землі. Він містить високі концентрації протонів з енергією понад 100 МеВ.
    • Зовнішній пояс: починається на висоті близько 13000 км і простягається до 40000 км. Цей пояс складається переважно з високошвидкісних електронів.

    Між ними існує “безпечна зона”, де рівень радіації значно нижчий.

    Джерела часток

    Основними джерелами часток у поясах є:

    • Сонячний вітер: потік заряджених частинок, що викидаються Сонцем.
    • Космічні промені: високоенергетичні частинки, що надходять з інших частин галактики.

    Ці частки захоплюються магнітним полем Землі та рухаються по спіралях уздовж силових ліній поля.

    Вплив на технології

    Радіаційні пояси можуть впливати на космічні апарати та астронавтів:

    • Пошкодження електроніки: енергійні частки можуть спричиняти збої в роботі сенсорів, сонячних батарей та інших компонентів.
    • Ризик для здоров’я астронавтів: тривалий вплив радіації може збільшити ризик розвитку раку та інших захворювань.

    Наприклад, місії Apollo 11, 12 та 14 проходили через радіаційні пояси, але завдяки короткому часу перебування рівень отриманої дози радіації був мінімальним і не становив загрози для астронавтів.

    Останні дослідження

    У 2013 році місія NASA Van Allen Probes виявила тимчасовий третій радіаційний пояс, що існував протягом чотирьох тижнів. Це відкриття допомогло краще зрозуміти динаміку утворення та зникнення радіаційних поясів.

    У травні 2024 року після сонячної бурі було виявлено два нові тимчасові пояси між основними, що підкреслює важливість моніторингу космічної погоди для захисту технологій на орбіті.