Людвіг ван Бетховен – Місячна соната
Того вечора, коли небо стало таким темним, що здавалось, ніби забуло повернутись, у нашому старому містечку вперше пролунала «Місячна соната». Вона не з’явилася із запису чи з радіо, як годилося б, а витікла з самого повітря, як аромат старого клена у дворі, що ще пам’ятав дитинство моєї бабусі. Клавіші звучали у темряві, ніби хтось невидимий доторкувався до них, і кожна нота падала на землю, мов роса, що світиться у темряві.
Читати далі »Людвіг ван Бетховен – Місячна соната