Космонавтика

TQ‑12 — рідинний ракетний двигун китайської приватної компанії LandSpace (藍箭航天, Blue Arrow Space). Це один з двигунів нового покоління, що працюють на парі рідкий кисень + рідкий метан (LOX/CH₄, methalox). Двигун був розроблений для використання у стартових та вакуумних варіантах тяги, і призначений для багаторазового або хоча б повторюваного використання у майбутньому. Він застосовується у носієві ZhuQue‑2 (Чжуцюе‑2, ZQ‑2).

Raptor — це сімейство високопродуктивних рідинних ракетних двигунів, яке розробляє компанія SpaceX для використання у своїй системі запусків Starship / Super Heavy. Це один із небагатьох двигунів у світі з повним потоком staged‑combustion (full‑flow staged combustion), використовує метан (LCH₄) як паливо та рідкий кисень (LOX) як окислювач. Основна мета — забезпечити високу ефективність, багаторазове використання, високу тягу та надійність для запусків із Землі та польотів у космос.

Двигун F-1 — це найбільш потужний одноциліндровий рідинний ракетний двигун, розроблений компанією Rocketdyne для програми «Аполлон». Він став основним джерелом тяги для першої ступені ракети «Сатурн-5», яка використовувалася для доставки астронавтів на Місяць у 1969–1972 роках. П’ять таких двигунів забезпечували стартову тягу в 7,5 мільйона фунтів сили, що дозволяло подолати земне тяжіння та вивести космічний корабель на орбіту.

Двигун Merlin 1D — це рідинний ракетний двигун, розроблений компанією SpaceX для використання в ракетах Falcon 9 та Falcon Heavy. Цей двигун є еволюцією попередніх версій Merlin 1A, 1B та 1C, зокрема, він відзначається покращеною ефективністю, надійністю та здатністю до багаторазового використання. Merlin 1D став основою для досягнення SpaceX значних успіхів у комерційному запуску ракет та доставці вантажів на орбіту.

Ракетний двигун RL10 — один із найстаріших і найбільш надійних рідинних ракетних двигунів, що працюють на рідкому водні (LH₂) та рідкому кисні (LOX). Розроблений у кінці 1950-х років компанією Pratt & Whitney для NASA, RL10 став першим у США двигуном, що використовував цю комбінацію палива. З моменту свого першого запуску в 1963 році двигун RL10 став основним елементом верхніх ступенів багатьох ракет, включаючи Atlas, Delta, Titan, а також сучасні SLS та Vulcan.

НК-33 — радянський рідинний ракетний двигун, розроблений у 1960–1970-х роках під керівництвом Н. Д. Кузнецова для програми запуску ракети Н-1, призначеної для доставки людей на Місяць. Хоча Н-1 не здійснив жодного успішного запуску, двигун НК-33 виявився надзвичайно ефективним і потужним. Після припинення програми Н-1 двигуни були збережені та пізніше адаптовані для використання в інших країнах, зокрема в США та Росії.

Ракетний двигун LE-9 — це рідинний ракетний двигун, розроблений Японським агентством аерокосмічних досліджень (JAXA) у співпраці з компанією Mitsubishi Heavy Industries (MHI). Він призначений для використання на першоиу ступені ракети-носія H3, що є наступником ракети H-IIA. LE-9 працює на кріогенних паливних сумішах: рідкому водні (LH₂) та рідкому кисні (LOX), і використовує цикл експандера для досягнення високої ефективності.