Бірґіус — це великий ударний кратер на Місяці, розташований у західній частині видимої сторони поблизу лімбу, що робить його сильно видовженим при спостереженні з Землі через перспективне скорочення. Він має значний діаметр і дещо зруйнований вал, тоді як внутрішнє дно відносно рівне.
Селенографічні координати: приблизно 24°42′ S 65°18′ W (широта –24.7°, довгота –65.3°); діаметр ~87 км; глибина ~4.6 км; колонгітуда ~65°.
Кратер Бірґіус названий на честь швейцарського годинникаря та математика Йоста Бюрґі (Joost Bürgi, 1552–1632), і його офіційне найменування було затверджено Міжнародним астрономічним союзом у 1935 році.
Розташований поблизу західного краю Місяця, Бірґіус виглядає сильно овальним при спостереженні з Землі через ефект перспективи, який спотворює його справжню форму. Вал кратера значною мірою зруйнований численними подальшими імпактами та ерозією, особливо на його східному й північно‑західному краях. Частина східного краю перекрита кратером‑сателітом Byrgius A, а північно‑західна частина — кратером Byrgius D. Внутрішнє дно кратера відносно рівне та позбавлене великих центральних піків чи значних вторинних структур, що характерно для багатьох старіших імпактних утворень.
Особливу увагу привертає сателітний кратер Byrgius A, який має добре виражену систему променів, що простягається на сотні кілометрів по поверхні Місяця, що свідчить про його відносно молодий вік у геологічному масштабі та потужний імпакт при утворенні.
Бірґіус розташований поруч із зруйнованим кратером Ламарк (Lamarck) на північ‑захід від нього, а також у межах регіону, який показує складну геологічну історію, пов’язану з імпактами та стародавньою тектонікою.
Супутникові кратери
Нижче наведена таблиця сателітних кратерів, пов’язаних із основним кратером Бірґіус. За прийнятою на місячних картах практикою, літерні позначки розташовують з боку, ближчого до центру головного кратера.
| Позначення | Широта | Довгота | Діаметр |
|---|---|---|---|
| Byrgius A | 24.5° S | 63.7° W | 19 км |
| Byrgius B | 23.9° S | 60.8° W | 23 км |
| Byrgius D | 24.1° S | 67.1° W | 27 км |
| Byrgius E | 23.5° S | 66.2° W | 18 км |
| Byrgius H | 23.7° S | 62.4° W | 27 км |
| Byrgius K | 23.0° S | 61.8° W | 14 км |
| Byrgius N | 22.3° S | 63.1° W | 20 км |
| Byrgius P | 22.6° S | 64.1° W | 19 км |
| Byrgius R | 26.5° S | 60.7° W | 7 км |
| Byrgius S | 26.2° S | 61.4° W | 43 км |
| Byrgius T | 25.1° S | 61.5° W | 5 км |
| Byrgius U | 25.8° S | 67.2° W | 13 км |
| Byrgius V | 26.0° S | 67.8° W | 9 км |
| Byrgius W | 26.1° S | 68.5° W | 14 км |
| Byrgius X | 25.7° S | 65.4° W | 6 км |
Ці сателітні кратери відображають різні фази імпактної історії регіону навколо Бірґіуса і часто мають власні унікальні морфологічні риси, як‑от система променів у випадку кратера A.
Кратер, де зупинився час
Микола отримав у спадок Бірґіус, і відтоді місячний кратер став його домом і його долею. Кожен камінь тут пам’ятав падіння світил, а тріщини шепотіли про імпакти, що відбулися за мільйони років до його народження. Він ходив по рівному дну, і здавалося, що під його ногами тече ріка часу, що зупинилася лише для нього.
Сонце Землі висіло над обрієм, мов спостерігач із іншого світу, а сателітний кратер Byrgius A розсипав свої срібні промені, ніби намагаючись показати Миколі шлях у невідоме минуле. Він садив рослини, що ніколи не бачили повітря, і вчився розмовляти з пустотою, яка розкривала перед ним історії місячних бурь і давніх світів.
Тут не було сусідів, і навіть вітер здавався привидом. Але Микола відчував, що його руки вирощують не лише життя, а й час — повільний, величний, такий, що дозволяє мріяти про речі, яких не бачила ні одна людина на Землі. І так він жив, селянин на місячному кратері, де минуле і майбутнє перепліталися, мов світло і тінь, і де кожен день був чудом, що не повториться ніколи.