Класифікація об’єктів за характером їхньої «тілесності» — тим, як вони взаємодіють із фізичним середовищем, світлом, простором і спостерігачем. Статус матеріальності може бути стабільним або змінним у часі.
1. Фізичні (залишають тінь / відбиток)
Об’єкти, що поводяться як матеріальні тіла у класичному розумінні.
Ознаки
- формують чітку тінь при освітленні;
- можуть залишати сліди:
- механічні (вм’ятини, подряпини),
- термічні,
- хімічні;
- взаємодіють з повітрям (турбулентність, витіснення).
Підтипи
- жорсткі тверді структури;
- квазітверді (з обмеженою деформацією);
- об’єкти зі змінною масою або щільністю.
Аномальні риси
- тінь не відповідає формі;
- відбиток з’являється із затримкою або зникає;
- сліди не узгоджуються з масою чи об’ємом.
2. “Польові” об’єкти
Структури, які виглядають як локалізовані об’єкти, але не мають стабільного твердого тіла.
Ознаки
- відсутність чіткої тіні;
- немає механічного контакту з поверхнями;
- межі об’єкта нечіткі або «пульсуючі».
Типові прояви
- сферичні або овальні поля;
- «згустки» з градієнтною щільністю;
- об’єкти, що проходять крізь перешкоди без руйнування.
Можливі індикатори
- локальні електромагнітні збурення;
- вплив на електроніку без фізичного контакту;
- зміни сприйняття простору поблизу.
3. Плазмові
Об’єкти, що мають властивості іонізованої матерії або виглядають як стабілізовані плазмові структури.
Ознаки
- світіння або коронні ефекти;
- коливання форми;
- реакція на електромагнітні поля.
Характерні риси
- самопідтримувана структура;
- можливі температурні аномалії;
- нестабільні контури з високою енергією.
Відмінності від звичайної плазми
- тривале існування без джерела енергії;
- збереження геометрії;
- керований рух.
4. “Проєкційні” об’єкти
Об’єкти, які виглядають матеріальними, але порушують очікувані закономірності просторового сприйняття.
Ключова ознака
- некоректний паралакс:
- об’єкт не змінює положення відносно фону при русі спостерігача;
- або змінює його нелінійно.
Ознаки
- відсутність відповідної тіні;
- «плоскість» при тривимірному вигляді;
- масштаб змінюється без зміни відстані.
Типові прояви
- об’єкти, що виглядають «накладеними» на простір;
- зображення з глибиною без об’єму;
- часткове перекриття реальних об’єктів без взаємодії.
Особливі випадки
- проєкції, які реагують на увагу спостерігача;
- локальні «екрани» у відкритому просторі;
- об’єкти, що зникають при зміні точки зору.
Перехідні та гібридні стани
- об’єкт змінює статус матеріальності (фізичний ↔ польовий);
- чергування проєкційного та плазмового станів;
- локалізовані «фази матеріальності».