B3.7. Регуляторні та епігенетичні аномалії — це клас генетичних особливостей, що стосуються механізмів контролю експресії генів, хроматинових модифікацій та молекулярних «перемикачів», які не мають аналогів у земних біологічних системах. Такі аномалії передбачають існування епігенетичних процесів, що виходять за межі відомих механізмів метилювання, ацетилювання, ремоделювання хроматину чи регуляції некодуючими РНК, і включають структурні, інформаційні та фізично опосередковані механізми регуляції.
B3.7.1. Невідомі типи епігенетичних міток
У цю підкатегорію входять модифікації генетичного матеріалу або білків хроматину, які не відповідають жодній із відомих земних систем.
Приклади включають:
- модифікації основ, що не підпадають під класичні хімічні групи (метил, ацетил, аміно та ін.);
- структурні «вставки» неорганічного характеру;
- стабільні, але оборотні мітки, які можуть миттєво змінювати стан генома;
- багаторівневі комбінації міток, що утворюють своєрідний «регуляторний код».
B3.7.2. Геноми, здатні до швидкого повного перепрограмування
Цей підтип описує системи, де регуляція генів відбувається не поступово, а в рамках глобальних, синхронізованих перебудов.
Ключові ознаки:
- можливість переходу між різними «режимами» геному;
- миттєве перепрожектування великої частини генетичної системи (генів, регуляторних елементів, експресійних профілів);
- поведінка, подібна до перезапуску програмного забезпечення, а не до природної клітинної диференціації.
B3.7.3. Епігенетичні патерни, синхронізовані з фізичними полями
Підкатегорія включає форми регуляції, що безпосередньо пов’язані з зовнішніми фізичними впливами, такими як магнітні, електричні або гравітаційні поля.
Ознаки:
- стабільна зміна експресії генів у присутності певного фізичного поля;
- «вмикання» або «вимикання» цілого набору генів залежно від фізичного середовища;
- гіпотетична можливість інформаційної взаємодії між генетичною системою та зовнішніми полями;
- синхронізація між організмами через спільне поле, що виступає носієм регуляторних сигналів.