Ізотопні аномалії — це підклас матеріальних відхилень, пов’язаних із зразками речовини, у яких співвідношення ізотопів елементів суттєво відрізняється від типових для Землі природних або техногенних джерел. У контексті досліджень позаземних проявів цей термін використовується для позначення матеріалів невідомого походження, чиї ізотопні профілі не збігаються з відомими геохімічними, космохімічними або промисловими процесами, що могли б їх пояснити.
До ізотопних аномалій можуть належати:
- Нетипові співвідношення стабільних ізотопів (наприклад, збагачення або збіднення легких/важких ізотопів поза межами природних фракціонувальних механізмів).
- Наявність рідкісних або нестабільних ізотопів, що не зустрічаються у природних земних умовах або зустрічаються лише після інтенсивних технологічних процесів.
- Комбінації ізотопів, що не відображають відомих космохімічних середовищ, таких як метеоритні групи, планетарні породи чи сонячна речовина.
- Аномальні патерни ізотопного фракціонування, які не можуть бути відтворені сучасними лабораторними методами або не вписуються в закономірності, властиві для матеріалів Сонячної системи.
У науково-класифікаційній системі такі об’єкти трактуються не як доказ будь-якого позаземного втручання, а як матеріали, що потребують подальшого пояснення, і можуть мати природне, техногенне або невідоме походження. Ізотопні аномалії є важливою підкатегорією у таксономії матеріальних аномалій, оскільки ізотопний склад є одним із найбільш стабільних і складно підроблюваних сигнатур походження речовини.