НК-33 — радянський рідинний ракетний двигун, розроблений у 1960–1970-х роках під керівництвом Н. Д. Кузнецова для програми запуску ракети Н-1, призначеної для доставки людей на Місяць. Хоча Н-1 не здійснив жодного успішного запуску, двигун НК-33 виявився надзвичайно ефективним і потужним. Після припинення програми Н-1 двигуни були збережені та пізніше адаптовані для використання в інших країнах, зокрема в США та Росії.
Технічні характеристики
| Параметр | Значення |
|---|---|
| Тип | Рідинний ракетний двигун |
| Топливо | Керосин (RP-1) |
| Окислювач | Рідкий кисень (LOX) |
| Тяга (на рівні моря) | 1,510 кН |
| Тяга (у вакуумі) | 1,680 кН |
| Імпульс специфічний (на рівні моря) | 297 с |
| Імпульс специфічний (у вакуумі) | 331 с |
| Тиск у камері згоряння | 14.83 МПа |
| Маса | 1,222 кг |
| Довжина | 3,705 мм |
| Діаметр | 1,490.5 мм |
| Тяговоозброєність | 137 |
| Час роботи | до 600 с |
Примітка: НК-33 мав також варіант для вакууму — НК-43, з більшим імпульсом специфічним і більшим діаметром сопла.
Історія розробки та використання
Розробка НК-33 розпочалася в 1968 році в КБ Кузнецова. Перші випробування відбулися в 1970 році, а державні випробування були завершені в 1972 році. Однак через припинення програми Н-1 двигуни НК-33 не були використані за призначенням.
У 1990-х роках, після розпаду СРСР, залишки двигунів були виявлені в Україні та Росії. У 2000-х роках компанія Aerojet Rocketdyne в США адаптувала двигуни НК-33 під назвою AJ26 для використання в ракетах Antares. Росія також використовувала модифікацію НК-33А в ракетах «Союз-2.1в».
Порівняння з іншими двигунами
НК-33 відзначався високим імпульсом специфічним і низькою масою, що робило його одним з найефективніших рідинних ракетних двигунів свого часу. Його характеристики порівнянні з сучасними двигунами, такими як RD-180, але з деякими відмінностями в конструкції та технологіях.
Висновки
НК-33 є прикладом того, як технології, розроблені в одній епосі, можуть знайти нове життя в іншій. Хоча він не був використаний у своїй початковій програмі, його ефективність і надійність дозволили йому знайти застосування в інших країнах і програмах, продовжуючи служити в космічних дослідженнях.