Травень 2021 року припав на ранню фазу зростання 25-го сонячного циклу. Після мінімуму активності 2019–2020 років Сонце поступово переходило до періоду підвищеної кількості плям, спалахів і корональних викидів маси. Упродовж травня спостерігалися активні області з магнітно складною структурою, декілька спалахів класу M, а також помірні геомагнітні збурення на Землі.
Загальна характеристика сонячної активності
У травні 2021 року:
- Сонце перебувало у фазі зростання 25-го циклу сонячної активності.
- Середньомісячне число сонячних плям було вищим, ніж у 2020 році, але значно нижчим за рівні максимуму.
- Потік радіовипромінювання на довжині хвилі 10,7 см (F10.7) залишався помірним.
- Частота спалахів класів C і M зросла порівняно з попередніми місяцями.
За даними міжнародних центрів моніторингу, зокрема NASA, NOAA та Центру аналізу сонячних даних при Royal Observatory of Belgium (SILSO), активність у травні підтвердила стійкий перехід до нового циклу.
Сонячні плями та активні області
У травні 2021 року на видимому диску Сонця регулярно спостерігалося кілька активних областей (AR — Active Region). Основні характеристики:
- Наявність магнітно складних груп плям типу β та β-γ.
- Періодична поява великих груп із десятками окремих ядер.
- Зростання загальної площі плям порівняно з попередніми місяцями.
Деякі активні області були джерелами спалахів класу M. Магнітна конфігурація цих регіонів свідчила про накопичення енергії в короні.
Сонячні спалахи
Протягом місяця було зафіксовано:
- численні спалахи класу C,
- кілька спалахів класу M (помірної потужності),
- відсутність екстремальних спалахів класу X.
Найпомітніші події відбувалися у першій та третій декадах травня. Спалахи супроводжувалися короткочасними радіозатемненнями на освітленому боці Землі (R1–R2 за шкалою NOAA). Пікове рентгенівське випромінювання реєструвалося космічними апаратами моніторингу Сонця.
Корональні викиди маси та геомагнітні бурі
Декілька спалахів супроводжувалися корональними викидами маси (CME). Частина з них була спрямована у бік Землі, що призвело до:
- слабких або помірних геомагнітних бур (рівня G1),
- посилення полярних сяйв у високих широтах,
- короткочасних збурень у магнітосфері.
Збурення були нетривалими та не спричинили значних техногенних наслідків.
Радіовипромінювання та сонячний вітер
У травні 2021 року:
- Потік F10.7 коливався в межах помірних значень.
- Швидкість сонячного вітру змінювалася під впливом корональних дір.
- Фіксувалися періоди підвищеної густини та швидкості плазми після проходження CME.
Взаємодія потоків швидкого сонячного вітру з магнітосферою Землі спричиняла незначні коливання індексу Kp.
Положення у 25-му сонячному циклі
Травень 2021 року став одним із місяців, які підтвердили:
- стабільне наростання числа сонячних плям,
- поступове збільшення кількості спалахів середньої потужності,
- формування більш складних магнітних структур.
Це відповідало прогнозам початкової фази циклу з очікуваним максимумом приблизно у 2024–2025 роках.
Спостереження та наукове значення
Дані травня 2021 року використовувалися для:
- уточнення моделей магнітного динамо Сонця,
- аналізу темпів наростання 25-го циклу,
- перевірки прогнозів космічної погоди.
Порівняння з попереднім 24-м циклом показало, що початкова фаза нового циклу розвивалася дещо активніше, ніж очікувалося за мінімалістичними прогнозами.
Сонце у травні 2021 року демонструвало чіткі ознаки відновлення активності після мінімуму. Місяць характеризувався регулярною появою активних областей, спалахами класу M та слабкими геомагнітними бурями. Ці події стали важливим індикатором переходу до зростаючої фази 25-го сонячного циклу й мали значення для досліджень космічної погоди та впливу сонячної активності на Землю.