Сонце у травні 2023 року — період підвищеної сонячної активності в межах 25-го сонячного циклу, що характеризувався численними сонячними плямами, спалахами класів M і X, корональними викидами маси (CME) та помірними геомагнітними бурями на Землі. Цей місяць став одним із показових етапів наростання активності перед очікуваним максимумом циклу, який прогнозується на 2024–2025 роки.
Положення в 25-му сонячному циклі
Травень 2023 року припав на фазу швидкого зростання активності 25-го сонячного циклу, що офіційно розпочався у грудні 2019 року. Протягом місяця середня кількість сонячних плям перевищувала значення, прогнозовані на початку циклу, що підтверджувало тенденцію до сильнішого максимуму порівняно з попередніми оцінками.
За даними спостережень обсерваторій, середньомісячне число Вольфа (індекс сонячних плям) перебувало на високому рівні, із регулярною появою великих активних регіонів.
Сонячні плями та активні регіони
У травні 2023 року на диску Сонця спостерігалися численні активні області, зокрема великі групи плям зі складною магнітною структурою (β-γ-δ конфігурації). Деякі з них були видимі навіть через аматорські телескопи з відповідними фільтрами.
Активні регіони демонстрували:
- швидке зростання площі плям;
- складну магнітну топологію;
- високу ймовірність потужних спалахів.
Сонячні спалахи
Упродовж місяця було зафіксовано десятки спалахів класу M та кілька спалахів класу X — найпотужнішої категорії. Серед найпомітніших подій:
- На початку травня стався спалах класу X, який супроводжувався короткочасними радіоперешкодами на денному боці Землі.
- У середині місяця активні області спричинили серію M-класу спалахів, що супроводжувалися викидами корональної маси.
Спалахи реєструвалися космічними апаратами, зокрема обсерваторією NASA через апарат Solar Dynamics Observatory (SDO) та супутниками серії GOES.
Корональні викиди маси
Кілька спалахів у травні супроводжувалися корональними викидами маси (CME), частина яких була спрямована у бік Землі. Це призвело до:
- помірних геомагнітних бур (G1–G2 за шкалою NOAA);
- посилення полярних сяйв на середніх широтах;
- короткочасних коливань у магнітосфері Землі.
Окремі CME спричинили підвищення потоку заряджених частинок у навколоземному просторі, що контролювалося службами космічної погоди.
Геомагнітна активність на Землі
У травні 2023 року було зафіксовано кілька періодів геомагнітних бур. Під час пікових значень:
- індекс Kp досягав 6;
- спостерігалися яскраві полярні сяйва в Північній Америці та Європі;
- оператори супутників та енергосистем здійснювали профілактичні заходи.
Моніторинг здійснювався Національним управлінням океанічних і атмосферних досліджень США (National Oceanic and Atmospheric Administration, NOAA).
Радіовипромінювання та потоки частинок
Підвищена активність супроводжувалася:
- зростанням потоку рентгенівського випромінювання;
- підвищеним рівнем сонячного радіовипромінювання на частоті 10,7 см (індекс F10.7);
- окремими подіями сонячних енергетичних частинок (SEP).
Ці фактори впливали на радіозв’язок короткохвильового діапазону та системи супутникової навігації.
Протуберанці та корональні структури
У травні спостерігалися великі протуберанці — гігантські петлі плазми, утримувані магнітними полями. Частина з них ставала нестабільною та вивергалася у міжпланетний простір.
Спостереження проводилися також за допомогою космічного апарата SOHO, спільного проєкту NASA та ESA.
Значення для науки та прогнозування
Травень 2023 року підтвердив, що 25-й сонячний цикл розвивається швидше й активніше, ніж передбачалося ранніми моделями. Дані цього періоду використовуються для:
- уточнення прогнозів максимуму циклу;
- вдосконалення моделей космічної погоди;
- оцінки ризиків для супутників, авіації та енергосистем.
Порівняння з попередніми роками
Порівняно з аналогічними фазами 24-го циклу, активність у травні 2023 року була вищою за середні значення попереднього циклу на відповідному етапі. Це свідчить про більш інтенсивний перебіг 25-го циклу.
Сонце у травні 2023 року демонструвало високу та динамічну активність: численні плями, потужні спалахи, корональні викиди маси та пов’язані з ними геомагнітні бурі. Цей період став важливим індикатором наближення максимуму 25-го сонячного циклу та підкреслив значення постійного моніторингу космічної погоди для сучасної технологічної цивілізації.